Сумно на душі — свати ідуть до хати. Їй всього лиш 16, а батьки вже заміж видають. Парубок видний, багатий, але не лежить до нього серце. — Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж.

Христя ніколи не любила зиму. Так холодно. що з хати страшно вийти. Тато на вулиці сніг відкидає, а мати вдома варить узвар за піччю. Відкладали батьки гроші, щоб дітям купити кожушки та валянки.

Спершу купили братові Олексі, адже він до школи щодня ходив. Згодом і Христинці придбали. Дівчинці все було цікаво, що це брат якісь закарлючки малює в зошиті. Також хотіла навчитися грамоти. Батько ж гаркнув:

— Жінці дорога від печі та до порога!

Христинка ніколи не розуміла, чому до неї таке ставлення. Зітхнула та взялася вишивати рушник. Задумала вишити райських птахів з кольоровими квітами на фоні. Сиділа вдома та й чекала, коли нарешті сніг зійде та й можна буде піти з дівчатами гуляти. Ще й за сусідським хлопцем серце краялося. Давно не бачила вона Степана, який сниться щоночі.

На наступний день вибігла на вулицю — а там все у снігу. Крок не можливо зробити. Повернулася в хату та й стала поратися. Сумно на душі — свати ідуть до хати. Їй всього лиш 16, а батьки вже заміж видають. Парубок видний, багатий, але не лежить до нього серце.

— Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж.

— Ти в цьому нічого не тямиш, а колись спасибі скажеш, — сперечалася мати.

Батько тільки сопів, шкодуючи меншеньку дочку, та проти жінчиного вирішив не йти.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...