Марічко, у тебе щось сталося? – не витримавши запитала, дивлячись на її червоні від сліз очі. – Не можу говорити, – відмахнулася, впала на подушку і просто заревіла

 

Для нас, жінок, пoлoговий будинок, як аpмія. В голові наpoдилася ідея, про яку я боялася сказати.

– Марічко, а якщо я тобі допоможу? Ти будеш матір’ю? – ледве вимовила.

Вона подивилася з питанням в очах і почала чекати наступних слів. Я запропонувала деякий час пожити у мене. Поки не встане на ноги, поки дитина не піде в дитячий садок.

Тоді ще не знала, як пояснити чоловікові, що йому доведеться забирати двох жінок з пoлoгового будинку. Але моя проблема меркнула перед долею двох людей, пов’язаних пyпoвиною.

Попросила медперсоналу не розповідати її проблем. Думаю, вони покрутили б біля скроні на мою пропозицію і не знаю, що запропонували б їй …

Чоловікові я все пояснила і запевнила, що так треба. На крайній випадок, ми могли б відправити Марічку з дитиною до моєї бабусі, вона живе одна.

У день виписки ми поїхали разом. Марічка і не могла уявити, що її дочка поїде додому зі святковими кульками і морем привітань.

Сьогодні нашим дітям рівно рік і дев’ять місяців. А з Марічкою та її дочкою Поліною ми прожили всього 5 місяців. Марічка вийшла заміж за мого рідного брата.

На підході наpoдження другої дитини. Цього разу вона спокійна і впевнена, їй є куди повертатися. Ні хвилини не шкодую про свій вчинок. Для щастя іноді потрібна всього лише рука допомоги.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
Loading...