У неділю Марія накривала стіл, найстарша донька зятя привела додому. А на весіллі теща була найщасливішою: весь час щось наспівувала, зятя при всіх називала синочком. Третя дочка через п’ять років вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Лише родичі часто говорили, що вона дочок з хати швидше хоче випхати. Але Марія не мовчала, вона знала, яке воно – справжнє жіноче щастя

 

У неділю Марія накривала стіл, найстарша донька зятя привела додому. А на весіллі теща була найщасливішою: весь час щось наспівувала, зятя при всіх називала синочком. Третя дочка через п’ять років вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Лише родичі часто говорили, що вона дочок з хати швидше хоче випхати. Але Марія не мовчала, вона знала, яке воно – справжнє жіноче щастя

Марія зітхнула, дивлячись на торт з цифрою «40». Казала ж дочкам, що цю дату не прийнято відзначати, а вони, настирливі, одне твердили:

– А ми і не будемо, просто посидимо з тобою. Ми так за тобою скучили, мамо!

Навіть якби інша цифра випала, на рік менше або більше, то Марія все одно не стала б святкувати день народження. Трохи більше року, як овдовіла, відтоді лише смуток та пустка якась на душі постійно. Нічого не віщувало чогось поганого, жили з чоловіком, як у казці, дітей своїх ростили. Коли друга дочка народилася, чоловік щасливо щебетав під вікнами:

– Бог трійцю любить, в третій раз точно син буде.

Третьою знову була дівчинка. Чоловік вже тоді сам сміявся, що тепер справжнє дівоче царство у нього і любив всіх дочок з голови до п’яток, а дружину то постійно тільки на руках носив. Марії тоді було 33 роки, коли вона четверту дитину чекала. Чоловік уже й не говорив нічого, просто чекали. А коли після УЗД сказали, що дівчинка, то махнув рукою:

– Ну, і нехай буде дівчатко, все одно ви у мене найулюбленіші та найкращі.

І любив він свою сім’ю до останнього дня. Марія дуже сумувала за своїм чоловіком. Доньки по черзі заспокоювали свою матусю, хоча у самих на душі була пустка, в той день вони втратили щось близьке і рідне, частинку своєї душі, яку вже не повернути ніколи.

Але кажуть же, час лікує. Так і Марія лікувалася роботою і турботою про своїх рідненьких дочок. Дві старші вже навчалися в коледжі в коледжі навчалися, а середня і сама найменша Оленка в школу ходили. Найстарша вечорами стала затримуватися, хлопець у неї з’явився. Марія запропонувала:

– А приведи цього хлопчину до нас познайомитися.

У неділю Марія накрила стіл, чекаючи дочку з хлопцем. Йому був всього 21 рік, Марія помічала, як він говорить, як їсть, як на доньку її дивиться. А коли пішов, то сказала їй:

– Хороший дуже хлопець, виходь за нього заміж!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
Loading...