Моя двоюрідна сестра якраз чекала третю дитину, коли її залишив чоловік. А я тоді якраз другу машину свою продавала, про це, на жаль, дізналася моя родина. Першою мені зателефонувала бабуся, вона стала розповідати про непросте життя сестри і натякати мені на гроші. Я довго слухала її, але й гадки спочатку не мала, що в неї на думці

 

– З якого дива, – кажу, – я буду двоюрідній сестрі робити такі подарунки, це що сукня якась? Та й не можу я без автомобіля, мені працювати треба, я маю бути завжди швидка, я цю продаю, а беру у знайомого відразу наступну, грошей у мене відкладено тільки на доплату.

– Сестрі твоїй зараз непросто, – каже бабуся, – їй допомогти треба, вона недавно третю дитину народила, їй машина потрібніше. Їй діточок возити треба, кого в школу, кого в поліклініку, кого на гуртки різні. А ти ж одна.

– Бабусю, – відповідаю терпляче, – я не буду дарувати сестрі такі подарунки. Я все в житті досягла сама, мені квартир ніхто не дарував і ніхто мені й копійкою не допоміг, коли бували часи, що й мені було важко. А Ользі самій варто було думати краще, коли вона ставала мамою.

Бабуся сказала, що в мене совісті немає і я невдячна людина. А дякувати я повинна була кому? Бабусю, яка виділила з нас двох улюбленицю і спочатку одну квартиру їй допомогла купити, потім другу залишила? Або Ольгу, яка постійно усім скаржиться на свою непросту долю, і просить грошей у родичів?

А потім мені ще й сама Ольга подзвонила.

– Привіт, сестро, я чула, що ти машину продаєш? Віддай її мені, моїм діткам дуже потрібно. А я розрахуюся з тобою поступово, коли на роботу вийду. Частинами буду віддавати. Це ж діточки, як ти не розумієш. Для них потрібно жити і все для них робити! Це твої племінники, ти повинна про них подбати, раз своїх дітей у тебе немає.

Що я повинна двоюрідним племінникам? І ще. Яка робота? Через три роки, та ще й невідомо, чи зможе Ольга нормально влаштуватися після третього декрету поспіль. І як вона з трьома малими дітьми зможе працювати?

Відмовила я сестрі, знову все детально пояснивши. Тут навіть мама моя обурилася тому, що родичі щось у мене просять.

Моя мама дуже добре завжди ставилася до Ольги, але коли бабуся їй залишила свою квартиру, то мамі теж це дуже не сподобалося.

– Тітка твоя дзвонила. Посперечалася я з нею через твою машину. Ми з батьком теж допомагали грішми, коли Ользі однокімнатну квартиру купували, так нам борги досі віддають.

Тітка моя і мені зателефонувала:

– І не соромно тобі, – говорила вона мені так впевнено, – відмовляти багатодітній матусі? Своїх дітей немає, за сестру раділа б. У тебе все одно дітей ніколи не буле!

Я поклала телефон і більше ніколи не беру його, коли мені телефонує хтось з родини, крім батьків.

І ні, я нікому нічого не винна. Мій вибір – кар’єра, а потім діти. Ольга обрала своє. Яке я маю відношення до її дітей, чому я маю їх годувати?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.


Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩