Як же Улянці з села їхнього убогого хотілося вибратися ще мабуть рочків з трьох! Ця думка рік у рік розросталася в ній, заповнювала її всю до краєчків. Вона знала: будь що, будь-якою ціною вибереться! Улянка з братом Іванком від горщика, лишень ходити навчилися- біля тих свинок, як і батьки. Заходьте, рідненькі, не роззувайтесь! Ох я вас пригощу зараз, ох попируємо! – Улянка зробила крок назад, впускаючи вкотре рідню у столичну розкішну квартиру чоловіка. Ті прямо в калошах – по китайських коврах кімнат та мраморному кахлі кухні

Як же Улянці з села їхнього убогого хотілося вибратися ще мабуть рочків з трьох! Ця думка рік у рік розросталася в ній, заповнювала її всю до краєчків. Вона знала: будь що, будь-якою ціною вибереться!

Батьки її жили в селі, жила не багато, але й не бідували, в основному – зі свиней своїх і корови, та ще кролів час від часу тримали, але ті звірятка примхливі, мороки з ними. Інше діло – поросята. Улянка з братом Іванком від горщика, лишень ходити навчилися- біля тих свинок, як і батьки. Вдома у них ніколи не було чисто особливо, ні мама, ні батько чомусь цим ніколи не заморочувалися, навіть їсти могли тиждень із немитого посуду, наливаючи сьогоднішні страви у вчорашні-позавчорашні тарілки, їсти липкими ложками.

Уляна жила за правилами своєї родини, але спала і бачила себе-красуню в інших краях, в інших умовах.

І наміряла таки!

38-річний Владислав приїхав з партнерами купувати їхнє місцеве кволе підприємство. І побачивши 22-річну Улянку, яка у магазині місцевому свою копійчину заробляла.

Як же його родина відмовляла від цієї гарної, але такої недалекої провінціалочки! Та зрештою, змирилися з дивним вибором сина, якому по всіх мірках час було власне гніздечко виті. І все в нього було – апартаменти майже в центрі Києва, машина, бізнес по всій країні, тільки з коханням не складалося. Ну що ж. Улянка, так Улянка.

Родину невістки батьки Влада ні в яку не прийняли, одразу при першому знайомстві роздивилися, що то за такі. Ні, не погані люди, працьовіті, але – не їхнього кола, ой, не їхнього.

На весіллі Уляни і Владислава батьки нареченого ледь парою слів зі сватами перемовилися і наступного дня постаралися забути новоспечених «родичів» наче глупий сон.

Затаїла Улянка відтоді гіркоту на свекрів, хоча посміхалася їм завжди привітно, такою милою невісточкою стала, погодок Владиславу народила, зараз діти в приватному дорогому дитсадочку цілими днями.

І винайшла вона солодку помсту, яку не забарилася втілити в життя.

Раз на тиждень-два їдуть батьки Уляни своїм стареньким, але міцненьким бусиком на столичні ринки, і до донечки обов’язковий візит. аякже – провідати.

Улянка завжди сама вдома: діти в садочку, з якого їх няня приведе після вечірньої прогулянки, Влад на роботі до 21-ї вечора і це в кращому випадку, а свекри на іншому кінці міста і без попередження ніколи не зайдуть. Теж люди бізнесу, зайняті, заклопотані, та й то басейни, то ресторани у них, то ще якісь примхи багаті.

– Мамо, татку, братику, заходьте, рідненькі, не роззувайтесь! Ох я вас пригощу зараз, ох попируємо! – Улянка зробила крок назад, впускаючи вкотре рідню у столичну розкішну квартиру чоловіка. Ті прямо в калошах – по китайських коврах кімнат та мраморному кахлі кухні, повсідалися – ноги задерли на стіл.

Улянка у великі миски – наїдки, рідні смакують – крихти, жир – на підлозі та меблях. Брат Сергійко – той у вітальні на диван у грязних кросівках полюбляє випасти на пів годинки перед гігантським екраном домашнього кінотеатру і там попоїсти, мама з татом теж не соромляться, і на пуфиках поваляються з тортиками, і на пледах масних слідів поназалишають. Поспілкуються з донечкою-принцесою, та й додому, до поросяток-годувальників. Задоволені, як і Улянка.

До повернення чоловіка викликаний Уляною клінінг все зробить так, ніби не було тут нікого, от нікогісінько.

І не знає про це ніхто, ні чоловік, ні матуся і татусь його, але Улянка така від цього щаслива, така горда і задоволена!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com


Джерело