Дала собі останній шанс на щастя. Виявилось – дарма

Дивовижна річ – життя. Іноді так нас навчить, провчить, по б1дах потягає і нещастях, що вже повіриш у все, що захочеш. Так і я після купи спроб збудувати щасливе сімейне життя, думала уже й починати більше не хочу. Краще сидітиму собі вдома сама, питиму какао і дивитимусь фільми, ніж знову попечусь. Наступного дня вирушила на роботу, рішуче налаштована залишитись сам0тньою.

Та якби ж то, доля зіштовхнула з молодим чоловіком, ім’я якого, Артур. Він спочатку букет мені надіслав величезний, таких я ще не отримувала.

За тиждень по мене приїхав якийсь чоловік, який назвався його водієм, на шикарному автомобілі і привіз у ресторан, де вже чекав Артур. Чоловік мені здався дуже поважним, чесним і добрим. Та я певно просто не пригляділась.

Як виявилось, точніше, як розповів Артур, він має величезний бізнес, назву якого розкривати не хоче, бо завойовувати жінок звик не багатствами та славою, а розкриваючи душу. Я весь вечір посміхалась і з захопленням слухала його казочки про неймовірне життя, які ще тоді здавались мені не вигадкою, а чистісінькою правдою. Усі чотири рази, коли ми зустрічались, він був одягнений у дорогі брендові костюми, з розкішними запонками, недешеве шкіряне взуття. Жінка такі речі одразу помічає. Та певно такі, як Артур, на це тільки й розраховують, аби захопити, закружляти голову наївним, розбитим після тисяч спроб побудувати стосунки.

Наступного тижня він телефонував мені щодня, ми постійно переписувались. Я вже дуже втішилась і літала весь час, наче на крилах. Мені здавалось, що ця людина може здійснити всі мої найзаповітніші мрії.  Та не все так сталось, як гадалось. Артур виявився звичайнісіньким брехунцем.

Того дня я прокинулась досить рано. Мене стривожив ранковий дзвінок Артура. Його голос був наче наляканий, стриманий, що доволі непритаманно для його натури. Він попросив зустрічі. Я примчала за адресою, про яку ми домовились, дуже швидко. Артур був, наче невиспаний, якийсь переляканий і дуже тихий. Чоловік попросив мене про допомогу. Виявляється, що частину його бізнесу конфіскували. Потрібні гроші аби його негайно викупити. Інакше Артура посадять.

Тоді я не знала що робити. Мала лише трохи заощаджень. Проте, згадала, що мама відкладала і повинна вже мати доволі немаленьку суму на ремонт у своїй старенькій квартирі. Тоді я без вагань поїхала просити маму, аби вона врятувала мого коханого. Звісно, жінка віддала гроші, а що їй залишалось. Тоді я раділа, як ніколи, що можу врятувати чоловіка. Але от не все так просто. Після цього він просто зник. Перестав відповідати на телефонні дзвінки. За місяць я побачила фото у новинах. Це був Артур, і він розшукувався, бо обхитрував та обікрав не одну таку дурненьку, як я.

Тепер я знову сиджу вдома, п’ю какао, дивлюсь фільм і думаю, що більше ніколи не віритиму жодному чоловіку.

Джерело