13 січня, якраз на Щедрий вечір, моя майбутня сваха запросила нас з батьком до себе в гості. Я довго мовчала, не знала, що сказати, а потім відмовилася і швидко поклала телефон. Я розумію, що це не по-людськи, але не хочу, щоб вона бачила мого чоловіка

З Тарасом ми в шлюбі уже більше 26-ти років. За цей час у нас народилося двоє двоє діточок. Старший наш син ще під час навчання в університеті знайшов своє кохання і запропонував їй одружитися. Його наречену звуть Валентина.

Тож логічно і зрозуміло, що потрібно було познайомитися із батьками нашої майбутньої невістки. Одного зимового вечора матір дівчини зателефонувала нам, аби нагадати, що за традицією ми маємо з чоловіком прийти до них додому ввечері і засватати їхню донечку, щоб все було, як в людей. Тож запропонувала зробити це на релігійне свято – 13 січня на Щедрий вечір.

Я вислухала її, потім довго мовчала, бо не знала, що сказати їй, а потім відмовилася і без особливих причин вимкнула телефон. Зараз розумію, що це було зовсім не правильно і невиховано, але на той момент мною керували лише одні емоції і розчарування. Я на мить усвідомила, що не хочу іти зі своїм чоловіком нікуди, а тим паче на таку важливу зустріч.

Живемо ми наче непогано, але проблема в тому, що за столом мій Тарас не вміє себе гарно поводити. Ніяких правил етикету він не знає, вже мовчу про те, що мінімально не може охайно їсти. Мені завжди соромно за нього, але виправити нічого не можу, адже це доросла людина і її важко перевиховати. Чоловік ще й полюбляє сивеньку, тому іноді, під час застілля може щось сказати зайве. Люди часто на нього ображаються, родина нас не любить кликати до себе в гості через це, адже добре знає Тараса, його недобрий характер вже ні для кого не секрет.

Новий Рік ми цього року теж святкували в своїх друзів. І я навіть не здивувалася, що Тарас і там поводив себе недобре, наговорив зайвого, він зовсім не розуміє, що варто говорити, а що ні. Він не встиг сісти за стіл, як забруднив новеньку скатертину, потім при всіх почав говорити, що страви зовсім не смачні, те кисле, а те пересолене. Ще щось говорив про господарів, що в них смаку немає, що давно не робили в квартирі ремонти, потрібно менше грошей витрачати на застілля, а купити гарні шпалери. Загалом, мені було так незручно від слів Тараса, що я вирішила для себе, краще не ходити з ним нікуди, адже пояснювати йому, що поводити себе так – не по-людськи зовсім – марна справа.

Скільки разів я робила зауваження і намагалася щось змінити. Все даремно. Тарас не вважає, що поводить себе погано.

Та ще більше мене дратує, коли чоловік намагається підтримувати будь-яку бесіду, навіть ту, в якій взагалі не обізнаний, таке вже говорить, що й слухати вже ніхто не хоче, розмова враз вже стає не цікавою людям. Коли ж йому доводять його неправоту інші, він ображається.

Майбутні свати нас знову кличуть в гості на початку лютого, а я не знаю, що мені робити. Я лише хвилюватися буду, щоб він не сказав нічого зайвого, щоб даремно не образити людей.

Я прекрасно розумію, що побачивши таке, батьки моєї майбутньої невістки зроблять нехороший висновок і про мого сина, а я не хочу, щоб так було. Тому зараз думаю, йти чи не йти. Адже розумію, що якось негарно знову відмовлятися, але й, якщо підемо, то може бути так, що свати не захочуть такого зятя, будуть думати, що він, як його батько. Але це, дякувати Богу не так, мій син – хороша і добра людина.

Фото ілюстративне.


Джерело