Юра ще в автівці роздратованим томом став питати, що я придумала в якості подарунку його мамі на ювілей. – Але ж це твоя мама!, – жартома відповіла я, хоча й мала на приміті деякі варіанти. Насправді Тамарі Василівні не вгодиш. То посуд не того кольору, то пилосос не тої потужності. А на наші свята вона приходила з “пустими руками”: “Звідки у пенсіонерки гроші!”

Юра ще в автівці роздратованим томом став питати, що я придумала в якості подарунку його мамі на ювілей. – Але ж це твоя мама!, – жартома відповіла я, хоча й мала на приміті деякі варіанти. Насправді Тамарі Василівні не вгодиш. То посуд не того кольору, то пилосос не тої потужності. А на наші свята вона приходила з “пустими руками”: “Звідки у пенсіонерки гроші!”

Настя з Юрою вже виходили з дому, коли погляд Юри впав на список покупок. Настя в ньому прописала все, крім головного подарунку – для його мами.

Уже сівши в автівку, Настя зрозуміла, що чоловік не в гуморі. В такому настрої вибирати подарунки їй не хотілося і вона спробувала уточнити причину.

Юра роздратовано відповів: – “Що будемо мамі дарувати на ювілей? А то, я дивлюся, ти стільки всього понаписувала, а подарунку для моєї мами там немає”.

Настю спочатку навіть розсмішила ця версія. Вона просто рідко спілкувалася зі свекрухою і вважала, що син сам краще знає, що потрібно його мамі в подарунок. Тамарі Василівні було складно догодити: Настя вибирала чайник – не вгадала з кольором, вазон – вона б на такий навіть не подивилася в магазині, такими духами вона не користується…

До того ж невістка, в принципі, виявилася не в масть. “Розумна занадто, на все у неї своя думка”.  – скаржилася свекруха знайомим. А насправді Настя просто не хотіла конфліктів, тому і тримала свекруху на відстані.

Поглянувши на чоловіка, Настя м’яким голосом промовила: “Просто я хотіла спочатку з тобою обговорити можливі варіанти. Ми на місці що-небудь подивимося. Можна скатертину вибрати або ще щось для дому.

Юра мовчав всю дорогу до магазину. У торговому центрі майже в кожному відділі Настя щось пропонувала для свекрухи: то скатертину, то набір посуду, то новий кавовий сервіз…

Юра спочатку просто говорив: “Та ні, це їй не потрібно”. Потім з роздратуванням: “Ну що ти пропонуєш? Знаєш же, це їй не підійде”

На що Настя спробувала помітити: “Може ти сам вже щось запропонуєш? Мама ж то твоя. Я ж не прошу вибирати подарунок моїм батькам”.

– Я так і знав, що тобі моя мама байдужа. Навіть в список її не внесла, – раптом зірвався Юра.

– Та дався тобі цей список. А у тебе є список з подарунками для моїх батьків на їх свято? Ти мені щось пропонував колись для них? А я є в списку твоєї мами, коли вона вибирає подарунки нам? – вже не стримувала себе Настя.

І, дійсно, останнім часом якось дивно Тамара Василівна вітала їх сім’ю зі святами. Вона приносила подарунок, який складався з сорочки синові, книжки внучці і цукерки. Або портмоне синові, ляльку внучці і фрукти. Причому, вручаючи подарунки зі скорботним обличчям повідомляла: “Подарунки скромні, звідки гроші у пенсіонерки”.

І якщо раніше Настя з гумором сприймала це відношення свекрухи, то чомусь зараз її зачепили слова чоловіка, що вона щось повинна вигадувати, шукати і вибирати для свекрухи.

Повернувшись з покупками додому, чоловік так і продовжував мовчати, зображуючи велику образу за свій рід у вигляді відсутності подарунка для мами.

Наступного дня за вечерею Юра знову почав розмову: – “Вам, жінкам, видніше, що кому дарувати. Це жіноча справа, а чоловіча гроші заробляти”. Настя лише додала, що гроші і вона заробляє. І попросила більше питання подарунка для свекрухи не піднімати. Вирішувати його самостійно.

Зібравши пару комплектів одягу Юра пішов… до мами… тимчасово. Напевно, поки Настя не змінить своє рішення.

Чи варто заради миру в сім’ї йти на компроміс і грати в цю односторонню гру: ти робиш добро, а у відповідь тиша?

Фото ілюстративне


Джерело