Останній раз я бачила сестру та племінницю, коли приїжджала провести в останню путь її чоловіком. Вона важко пережила втрату. Того дня мені подзвонила зовсім чужа людина. Це була сусідка Люби. – Ти повинна приїхати. Сестрі погано. Тільки поспіши, а то не встигнеш. – Як же так? У неї ж дитина? Вже наступного дня я була на іншому боці України

Останній раз я бачила сестру та племінницю, коли приїжджала провести в останню путь її чоловіком. Вона важко пережила втрату. Того дня мені подзвонила зовсім чужа людина. Це була сусідка Люби. – Ти повинна приїхати. Сестрі погано. Тільки поспіши, а то не встигнеш. – Як же так? У неї ж дитина? Вже наступного дня я була на іншому боці України.

Галина завжди мріяла про велику родину, але от чоловік не поділяв з нею цю мрію. Дівчина дуже сильно любила чоловіка і тому все чекала коли ж він погодиться на дитину. Але раптова втрата сестри і знайомство з племінницею, кардинально змінюють життя подружжя.

Галя і Василь в офіційному шлюбі вже 5 років, а всього знайомі 7 років. Пара познайомилася через спільних друзів, спочатку просто спілкувалися як знайомі, але з часом полюбили один одного.

Характер у коханого був завжди командирський і впертий. З ним було марно сперечатися, чоловік на будь-яке питання або відповідь міг придумати аргумент.

Проживши 2 роки в законному шлюбі, Галина стала натякати чоловікові, що хоче стати мамою. Але Василь був проти, він спочатку стверджував, що у них з роботою немає сталості, потім кредит на автівку не сплачено, добре, хоч квартира була власна, а то і кредит довелося платити.

Він начебто і не був категорично проти появи в сім’ї дитини, але знаходив завжди якусь причину, яка заважає їм стати батьками.

Одного разу, Галині подзвонили сусіди сестри Люби, яка жила майже на іншому кінці країни і повідомили про те, що вона занедужала. Дівчина взяла відпустку на роботі і поїхала до неї, чоловік залишився вдома.

Галина останній раз бачила Любу і племінницю, коли проводили її чоловіка в останню путь. Чоловік Люби був військовим і вони постійно змінювали місце проживання через служби чоловіка. Рік тому її чоловіка не стало і сестра так і залишилася жити разом з донькою у військовому містечку.

Люба важко переживала втрату чоловіка. Галина встигла побути з сестрою лише тиждень, а потім її не стало. Дівчина пообіцяла сестрі, що не кине її дочку Улянку і виховає її сама, адже більше інших рідних у них не було.

Галя зібрала всі необхідні документи і стала опікуном племінниці. Жінка кілька разів телефонувала чоловіку, щоб повідомити про все, що відбувається, але той толком не слухав і був постійно зайнятий.

Галина з Уляною приїхали додому. Василь з порога показав своє невдоволення від появи дівчинки. Він бачив Уляну всього пару раз і толком навіть ніколи з нею не спілкувався. Чоловік почав натякати дружині, що племінницю треба повернути назад, мовляв погостила і вистачить.

Але Галина йому сказала, що вона удочерила дівчинку і тепер вона назавжди залишиться з ними. Василь був дуже здивований, він не слухав, що говорила дружина і думав, що Уляна приїхала погостювати.

Чоловік став просити дружину, щоб вона віддала дівчинку кому-небудь з родичів чи в дитячий будинок. Але Галина не погоджувалася. Тоді Василь поставив ультиматум: або він, або дівчинка. Галина обрала Улянку. З чоловіком вони розлучилися. Через пару років Галина знову вийшла заміж і тепер у неї є ще й син.

Фото ілюстративне


Джерело