Свекруха якось прийшла в гості, Віра якраз варила борщ. Мати Петра попросила, щоб вона не кидала квасолі, син не любить її. Віра вперше не змовчала і сказала, мовляв, як буде голодним, то їстиме все, що є

Коли Віра почала зустрічатися з Петром, вона ще відразу стала помічати, що він в усьому прислухається до матері, в усьому слухає її. Віра тоді була молода і щиро сподівалася, що після весілля чоловік буде прислухатися більше до неї, адже вона його сім’я і вона займе основне місце у його житті.

Час минав і Віра зрозуміла – марно вона сподівалася. Після одруження нічого не змінилося, можна навіть сказати навпаки, чоловік щоразу або біг до мами, як тільки виникала якась проблема, або відразу їй телефонував.

Після весілля свекруха мало не щодня приходила до їхнього дому, щоб перевірити чи справляється Віра зі своїми сімейними обов’язками, чи гарна вона дружина та господиня. А що поробиш? Син у неї один, все життя лише вона дбала про нього, турбувалася, виховувала, тож тепер жінка хвилювалася за нього ще більше, адже про нього дбала зовсім чужа їй людина і мати турбувалася, щоб вона дбала добре.

Правду кажучи, Вікторія Дмитрівна з’являлася у домі не так перевірити, як покритикувати свою невістку.

– Борщ потрібно варити без квасолі, адже Петро її не любить. Ти маєш вже це знати! – докоряла невістці свекруха.

– Захоче їсти, то їстиме і з квасолею, – відповіла Віра, адже не сподобалося, як мама це говорила.

Молоде подружжя якось задумало робити ремонт, почали зі спальної кімнати. Віра вибрала шпалери зеленого кольору. Але й це матері Петра зовсім не сподобалося:

– Хіба ти не знаєш, що мій син не любить зеленого кольору? – сердито сказала вона. – Ми з Петром повернемо твої покупки назад та виберемо щось нормальне. Так і знала, що тобі не можна довіряти таку роботу.

Цього разу Віра у відповідь просто промовчала, не стала сперечатися з мамою чоловіка. Вона знала, що чекає на дитину, тому старалася бути спокійною завжди.

Пройшов час народжувати. У подружжя народилася маленька гарненька донечка. І тут свекруха хотіла, щоб все було так, як скаже вона, сама вибрала ім’я дівчинці та все говорила своєму синочку, щоб назвали саме так. «Богдана – так треба назвати дочку, дуже красиве ім’я.”

Віра не витримала та вперше за весь шлюб сказала Петрові все що думає про поведінку його мами. А в кінці додала: «Якщо ти погодишся на це ім’я, то я більше не хочу жити з тобою, мені набридло, що ти доросла людина і не можеш прийняти хоч одне рішення сам.»

Після цієї розмови Петро вперше став на сторону дружини та сказав матері, що вони самі виберуть ім’я для дитини, адже вони батьки і це їх право і вони назвуть свою доньку Даринкою.

Коли молоду матусю з немовлятком виписали додому, вдома на них чекав сюрприз. Свекруха зі своїми речами вже переїхала до них і сказала, що буде жити в вітальні. Вона вирішила, що Вірі потрібна буде допомога з дитиною. Скільки всього треба навчити робити невістку, як же вона без допомоги справлятиметься, адже вона зовсім нічого не вміє.

Останньою краплею стало свідоцтво про народження дочки. Віра випадково його побачила на книжковій полиці, чоловік не встиг сховати до документів. В графі про ім’я новонародженої було написано: «Богдана».

Віра, нічого не сказавши, почала збирати свої речі, а потім взяла дитину та вийшла з дому. На порозі вона зустрілася зі своїм чоловіком. Не встиг Петро й слова дружині сказати, як Віра вручила йому свідоцтво про народження донечки. Петро її не зупиняв, пішов швиденько додому, щоб заспокоювати свою маму, яка дуже засмутилася.

Віра з донечкою стали жити у її батьків. Тут їм тиша й спокій, ніхто не командує і ніхто не докоряє.

Фото ілюстративне.


Джерело