Спостерігала таку картину в торговому центрі: мама з дочкою років 20-22 стоять біля павільйону. Дочка підвищеним тоном каже мамі: “А я хочу, щоб ти купила сукню, мене не хвилює питання грошей”

Спостерігала таку картину в торговому центрі: мама з дочкою років 20-22 стоять біля павільйону.

Дочка на підвищених тонах каже мамі: “А я хочу, щоб ти купила сукню, мене не хвилює питання грошей!”

Мама боязким тоном каже: “Дорога, давай краще тобі джинси купимо”. Дочка продовжує наполягати. Я приходжу в цей павільйон і думаю, що це неприйнятно вимагати в матері купити дорогу річ, тим більше вже в такому віці.

Поки дивилася собі сукню, вони зайшли в павільйон. Ну, думаю, переконала маму.

А дочка бере сукню, дає матері і та йде в примірювальну кімнату. Мати виходить у ній так сором’язливо. Сукня сидить просто чудесно.

Дочка посміхається, каже “беремо”, дістає свій гаманець і оплачує. Мама її щось намагається протестувати, а дочка так строго: “Ти мене весь час одягала, як мені хотілося, тепер моя черга”.

Мене переповнили емоції…

Джерело