Комедія сталася, щоправда, сумна. Мама Руслана планує гостювати у нас до появи малюка світ. – Посуд ти миєш неправильно. Потрібно користуватися виключно господарським милом. Галинко, хіба це суп? У нього треба було покласти побільше цибулі та поменше моркви і ніякого шпинату. Сорочку чоловіка випрала не вірно! Не можна такі речі прати у машині! Руки нащо тобі? – Слухай, а дитина взагалі моя? Треба тест буде. Зроблю

Ми з Русланом одружилися 8 років тому. За цей час встигли купити квартиру, народити дитину, старшу донечку. Зараз чекаємо на появу другої дитини на світ, буде синочок.

Чоловік, щиро кажу, трепетно ​​ставиться до мене. Дбайливо бере частину домашньої роботи на себе, постійно намагається відправити мене відпочивати. Сам ходить за покупками, миє посуд, іноді готує їжу.

Стосунки у нас із чоловіком більш, ніж ідеальні. Але є велике АЛЕ. НЕ здивую нікого: його мама Валентина Павлівна.

Я, до слова, завжди намагалася вибудувати із нею позитивний контакт. Що я лиш не робила! І подарунки дарувала, і допомагала по господарству, і навіть намагалася навчитися її улюбленому заняттю – в’язанню, брала у неї уроки.

Але всі мої старання були марними. Напевно, правильно кажуть, що чоловік назавжди залишиться для матері дитиною. Чи то свекруха ревнує сина до мене, чи вона досі не може змиритися з тим, що Руслан виріс і створив свою сім’ю.

Так ось. Приїхала до нас у гості Валентина Павлівна і все життя перекинулося з ніг на голову!

– Сонечко, посуд ти миєш неправильно. Не можна використовувати миючий засіб, потрібно користуватися виключно господарським милом.

– Галинко, хіба це суп? У нього треба було покласти побільше цибулі та поменше моркви і ніякого шпинату.

– Сорочку чоловіка випрала не вірно! Не можна такі речі прати у машині! Руки нащо тобі?

А коли Валентина Павлівна побачила, що чоловік сам ходить за покупками та миє посуд, вона так мене відчитала, що мені насправді стало ніяково! Хоча я ніколи не змушувала  Руслана це робити. Він сам намагається допомогти мені, чим може.

Я довго мовчала, на закиди свекрухи нічого не відповідала. Але одного разу не витримала і сказала їй:

– Мамо! Їдьте додому, там і господарюйте! Ми маємо свою сім’ю, ми самі розберемося!

І тут розпочалося!

– Ти мене виганяєш! Я вам не потрібна! Ти все життя зіпсувала моєму синові! А Оленочка така хороша дівчинка, досі живе одна і Руслана чекає!

Що найдивовижніше. Коли Валентина Павлівна нажалілася чоловікові, він став на її бік. Він ніяк не може зрозуміти, що вона справді довела мене висловити все, що я думаю!

Тепер Руслан впевнений, що я маю намір виставити за двері його матір і налаштовую його проти рідної людини!

Мама Руслана планує гостювати у нас до появи малюка світ. А це ще 2 місяці!

За цей час я просто поїду лахом! Що робити і як підійти до свекрухи, як налагодити з нею стосунки – просто не знаю. Адже наші непорозуміння все далі віддаляють чоловіка від мене!

Я довго терпіла, але зрештою не витримала, зібрала дитину і поїхала в гості до сестри до іншого міста. За всі роки ми з Русланом завжди жили у злагоді, а тут таке.

Рішення поїхати від чоловіка я прийняла після нашої невеликої розмови. Увечері після вечері він спитав мене:

– Слухай, а дитина взагалі моя?! Треба тест буде.

Таке запитання поставило мене в глухий кут. Я сказала:

– Як ти можеш сумніватися в цьому? Хіба я хоч раз давала привід підозрювати мене у зраді?

Хочу сказати, що до дитинки я з 8-ї ранку до 7-ї вечора проводила на роботі. Увечері одразу додому і займалася повсякденними справами: готування, прання, перевірка уроків у Міланки і так далі.

У вихідні – генеральне прибирання. Жодного дня я не проводила окремо від сім’ї. Я не зустрічалася з подругами і за всі 7 років спільного життя зателефонувала своїй найкращій подрузі всього від сили разів зо 10.

Як можна навіть припускати, що дитина, яка вже скоро з’явиться на світ, не його?

Втім, того дня ми з Русланом так і не порозумілися. Я заявила, що йду від нього. Звичайно, назавжди я йти не збираюся, просто погощу у сестри тиждень.

Ви б бачили, як була на той момент раділа свекруха! Вона почала твердити чоловікові:

– А я говорила!

І тут я все зрозуміла. Напевно в той час, поки мене немає поруч, свекруха вселяє Руслану, яка я така-сяка і треба розлучитися зі мною. Я впевнена, це саме вона запевняє чоловіка в тому, що наш малюк – не його!

Поки я вирішила все добре обміркувати далеко від чоловіка і його мами. Я вважаю, що після народження малюка все налагодиться, а якщо Руслан невпевнений у тому, що майбутній синок його, то зроблю ДНК і доведу йому, що він не мав рації.

Звичайно, я замислююся, як жити з людиною, яка мені не довіряє. Але якось ми прожили 8 років і у нас було все добре. Що трапилося зараз, просто не розумію. Але час покаже і все розставить по своїх місцях.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com


Джерело