Поки ми з чоловіком дбали про мою маму в іншому місті, у нашу квартиру заселилися чужі люди. Іти мені нема куди, нахлібниць чоловік виганяти не хоче – родичі ж. Дивитись на те, як моя дитина дивиться на яблука і не може взяти – немає моїх сил. Безнадія, кругом безнадія. Вона десять років десь пропадала, а зараз частка їй потрібна, це нормально? Чоловік не пішов проти бабусиної волі, і тітка чоловіка почала жити з нами

Ми з чоловіком від’їжджали тимчасово пожити до моєї мами в інше місто, їй потрібен був догляд.

Повернулися ми через півроку і дуже здивувалися: двоюрідний брат чоловіка вмовив їхню бабусю продати свою частку у квартирі та купити йому квартиру. Чужі люди, які купили бабусину кімнату, купили її для того, щоб здавати в оренду.

Квартиранти міняються щомісяця – то не заплатили та з’їхали, прибравши до рук ще й наше майно.

Двоюрідний брат чоловіка, Юрко, куплену бабусею квартиру в передмісті оформив на свою дружину. Вона прописала бабусю так легко, як потім і виписала.

Ми з чоловіком та дитиною жили в одній кімнаті, мама чоловіка – у другій, квартиранти – у третій. Мама Юри років десять тому втекла з якимось прикомандированим, і з того часу від неї не було ні слуху, ні духу.

Жити в таких умовах неможливо. Ми з чоловіком вирішили продавати кімнату та брати іпотеку. Мати чоловіка та нові власники бабусиної кімнати всіляко вставляли нам палиці у колеса. але ми все одно примудрилися продати частку чоловіка.

Іпотека і так була для нас практично непосильною, вже на другому платежі ми зрозуміли – не потягнемо, але вибору у нас не було – взялися, тож платитимемо. Чоловік почав брати нічні підробітки, а я запропонувала свої послуги няні мешканкам навколишніх будинків. А тут ще Юрко привіз до нас бабусю.

– Вони з моєю дружиною не вжилися, отож вам подарунок. Щасливо залишатися! – заявив Юра, залишивши бабусю у сльозах у нас у коридорі, і поїхав.

А за бабою чоловіка до нас додому прийшла тітка Тамара, мама Юри. Вона почала говорити, що вони несправедливо поділили квартиру, що вона теж мала брати участь у приватизації. І що раз її позбавили житла, то житиме вона разом зі своєю мамою у нас вдома.

Вона десять років десь пропадала, а зараз частка їй потрібна, це нормально? Чоловік не пішов проти бабусиної волі, і тітка чоловіка почала жити з нами.

Свою пенсію бабуся чоловіка віддає або Юрі, або матері чоловіка. Тітка чоловіка теж не знайшла роботу. І так непосильні для нас платежі стали нереальними – зі збільшенням кількості їдців збільшились витрати на їжу та комуналку.

Фрукти, які я приховую для дитини, знаходять та з’їдають. Тітка Тамара користується моєю косметикою, на оновлення та купівлю якої у мене немає грошей. Мої декретні йдуть бабці чоловіка на ліки. Ще й свекруха постійно дзвонить та вимагає грошей зі словами:

— Я тебе виростила, ти мені повинен!

У мене немає грошей дитині на їжу, вона їсть порожні макарони, зате тітка Тамара щодня вимагає від чоловіка купівлю пінного, і чоловік їй купує. У мене немає грошей дитині на одяг, проте мама чоловіка одягається на іноземних сайтах.

Від нестачі вітамінів у мене погане самопочуття, зате бабуся чоловіка займається благодійністю: й без того убогі наші запаси продуктів вона широким жестом віддає Юрі та своїй старшій дочці, матері мого чоловіка.

У мене більше нема сил, я тільки й роблю, що плачу. З такою кількістю сторонніх людей у ​​домі мені ніде сидіти з чужими дітьми, і мені довелося відмовитися від підробітку. А це дуже сильно позначилося на нашому і так кволому бюджеті.

Останньою краплею стало те, що гроші, відкладені на внесок за іпотекою, бабуся чоловіка забрала та віддала Юркові:

– Йому потрібніше. У вас он які хороми, а він, бідненький, живе, невідомо де.

Ми залізли у борги. А тітка чоловіка недавно забула закрити кран із гарячою водою, і нам прийшов величезний рахунок. А платити – нічим.

Чоловіку байдуже, його бабці та тітці – тим більше. Що я, що дитина ходимо в обносках, зате чоловік у мене – добродій, усім завжди допоможе. Дзвонила мамі, щоб до неї поїхати, їй я не потрібна – виходила і дякую.

Далі буде гірші, я впевнена.

Іти мені нема куди, нахлібниць чоловік виганяти не хоче – родичі ж. Дивитись на те, як моя дитина дивиться на яблука і не може взяти – немає моїх сил. Безнадія, кругом безнадія. Я просто не бачу виходу. Підкажіть щось!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com


Джерело