Наречена мого брата хотіла, щоб наша мама розміняла свою квартиру. За місяць до одруження брат їй повідомив, що він проти, і вона відповіла, що в такому разі заміж за нього вона не збирається. В результаті весілля відмінилося, брат повернувся додому

Мені 24 роки, брату 32, разом з мамою ми живемо в трикімнатній квартирі. Кілька місяців тому Вадим повідомив нам, що хоче одружуватися. Звичайно, мама зраділа, вона давно вже хотіла внуків.

Ми домовилися, що в найближчу неділю брат приведе до нас свою наречену. Звати дівчину Юля, їй 26 років, вона приїжджа. Загалом, вона нам сподобалася, весь вечір Юля намагалася справити на нас враження.

І їй це вдалося, бо коли Юля при першій же зустрічі сказала, що жити хоче окремо, а оскільки свого житла немає ні у неї, ні у Вадима, то наша мама має розміняти квартиру, щоб у них був свій кут.

Вона наскільки переконливо розповідала, що молода сім’я має жити окремо, що наша мама готова була на наступний день зайнятися питанням розміну. Вадим теж радів такому сценарію, хоч і мовчав.

А я не мовчала, бо мені ця ідея не подобалася зовсім. Брат працював, його наречена теж, вони могли б думати про іпотеку, але вирішили піти простішим шляхом.

Я пояснила мамі, що у випадку розміну максимум, що нам дістанеться – це однокімнатна квартира, і що нам двом буде дуже тісно жити вдвох.

– А може, в тебе чоловік із квартирою буде? – припустила Юля.

– Мамо, я – проти! – кажу. – А ще якщо вони розлучаться, то Вадим прийде жити до нас, в одну кімнату? Адже їхня квартира буде спільно нажитим майном!

Коли я зрозуміла, що мене не чують, я пішла в свою кімнату. Мама з Вадимом та його дружиною шушукалися ще хвилин сорок. Після чого вони пішли, а мама зайшла до мене та ще раз спробувала переконати у доцільності розміну квартири. У неї це не вийшло, тоді мама важко зітхнула і сказала:

– Ми все одно переїдемо, хочеш ти цього чи ні!

Тоді я стягла паспорт у мами. Так – некрасиво. Але так я могла хоча б виграти час, адже Юля почала ходити до нас, як на роботу. Вона показувала мамі оголошення з варіантами обміну. Здебільшого варіанти були такі: їм — гарна двійка, а нам із мамою — студія чи стара однокімнатна квартира, на що гроші залишаться.

Справа дійшла до того, що навіть знайшовся покупець, готовий негайно дати мамі гроші. Але не склалося – мама виявила «втрату» паспорта. А доки вона його відновлювала, ситуація прояснилася.

Іноді з Юлею приходив Вадим. Коли мама зі своєю невісткою вкотре міркували, як краще розмінятися, Вадим у мене запитав:

– Ти справді думаєш, що ми розлучимося?

– Тобі скільки? 32? Згадай, скільки твоїх друзів розлучилося за останні 2-3 роки? І скільки з них не виявилися після розлучення при своїх інтересах? Он, Андрій розлучився, квартиру своїх батьків колишній дружині віддав, а вона тепер там живе з новим чоловіком і народжує нових дітей. А Андрій знімає, іпотеку не дають. А твоя майбутня дружина – сам знаєш яка. Їй би себе кохану тепліше влаштувати, на решту їй байдуже.

Я не знаю, що там у них сталося, але Вадим слухав мене мовчки і нічого не говорив в захист Юлі. Напевно, він і сам вже починав щось розуміти. А потім він сам вирішив, що ніякого розміну не буде, якщо Юля його справді любить, то піде з ним на знімне житло.

Вадим це сказав Юлі за місяць до одруження і вона відповіла, що в такому разі заміж за нього вона не збирається. В результаті весілля відмінилося, брат повернувся додому.

Все ніби нічого, але моя мама дуже засмучена, вона вважає, що через мене розладилося весілля брата, і якби не моя меркантильність, то у неї зараз вже були б внуки.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.


Джерело