Минулого року, зібравши всі накопичені гроші, набравши іпотек та кредитів, таки змогли купити чудовий заміський будинок з великою ділянкою. Закупивши грунт і посівний газон, запросили друзів на вихідні – помитися в лазні, шашличок посмажити і між іншим розтягти камаз землі. Друзі виявилися надійними, і землю розтягли беззаперечно. І ось, одного дня, отримуємо запрошення, відпочити всією сім’єю на прекрасній фазенді. Наступного дня, зранку та сама історія – позиція на четвереньках, і вперед, сонце ще високо. Після закінчення такого вихідного дня, ніхто не каже навіть елементарного слова “Дякую!”

Родичі чоловіка давно мріяли про свій будинок, і минулого року, зібравши всі накопичені гроші, набравши іпотек та кредитів, таки змогли купити чудовий заміський будинок з великою ділянкою.

І хоча будинок був близький до ідеалу, деякі прикрі дрібниці, як не ідеальний газон, не давали новим господарям спати спокійно. І вони виправляли їх у міру можливостей на свій смак.

А можливості, які вони використовували на шляху до мети, були досить специфічні. Закупивши грунт і посівний газон, запросили друзів на вихідні – помитися в лазні, шашличок посмажити і між іншим розтягти камаз землі.

Друзі виявилися надійними, і землю розтягли беззаперечно, але привізний грунт підклав свиню.

Разом з молодими пагонами зеленої трави газону, із землі почали проростати полчища полину, лободи, кульбаб та іншої краси.

Що ж зробили наші нові феодали?

Найняли когось, хто б за помірну плату прополов б газон? Та ні, маячня якась! Найкраще зробити самим, за допомогою численних родичів і друзів.

І ось, одного дня, отримуємо запрошення, відпочити всією сім’єю на прекрасній фазенді. Закуповуємося м’ясом, ласощами, напоями і їдемо. По приїзді з’ясовується, що потрібно допомогти з газоном. Безпосередньо про це не говорили, але господиня будинку не відриваючись від свого заняття, голосно зітхає, упирає руки в боки, кидає важкі погляди, словом, лише немовля не зрозуміє її натяків.

Ну гаразд, ми не горді. Стаємо на карачки, і мало не пінцетом проряджаємо газон.

Після закінчення робочо-вихідного дня, ніхто не каже навіть елементарного слова “Дякую!”. Наступного дня, зранку – та сама історія: позиція на четвереньках, і вперед, сонце ще високо. Робота ускладнювалася ще сильним сонцем і спекою, але переривалися роботи тільки на обід.

Ну і коли ми повенрнулися додому, наші думки розділилися: чоловік вважав, що «а що такого, родичам треба допомагати», я ж озвучила свої міркування про те, що трапилося з нами на вихідних – це до допомоги не відноситься, це називається безкоштовна експлуатація та залучення до важкої брудної праці, за допомогою маніпуляцій. І ще сказала проте, що я не для того навчалася 6 років в університеті, щоб гнутися, на чужій, вибачте, дачі.

У моїх батьків теж є дача, і там теж потрібна допомога, і ми допомагаємо. Але в чому ж різниця між допомогою та експлуатацією?

Я чудово розумію родичів: їм хочеться все зробити красиво, швидко, але при цьому максимально заощадити і не витрачати зайвого. На жаль, так це не працює. Можна вибрати лише два пункти: гарно, швидко, не дорого.

Коли буваємо на дачі у моїх батьків – попиліли за годину дрова, склали у дровницю – за часом це десь година. Далі тільки відпочивали, кайфували, купалися, смачно їли. Причому не лише ми, а й господарі!
100500 разів нам сказали спасибі за допомогу.

Зрештою, на батьківській дачі, у мене є хоч невеликий шанс, що нам щось дістанеться з урожаю і спадщини, нас 3 дітей, від різних шлюбів. Тоді як у родичів чоловіка – купа своїх спадкоємців. Ну, це так, дрібниці – просто думки у слух.

За підсумками, ті вихідні, дуже дорого обійшлися мені морально: важка, невдячна праця, відсутність якоїсь подяки, та ще й суперечка з чоловіком.

Чи я могла відмовитися? Так, звичайно, могла! Я й робила перерви, йшла з сонця в будинок. Але що мені робити одній у чужій хаті, коли господарі стирчать на вулиці?

У моєму будинку я не влаштовую гостям подібні дилеми: коли вони приходять до нас в гості, на них чекає накритий стіл, прибрана квартира та господарі у чудовому настрої. Я не натякаю, що не погано було б скинутися на напої і їжу, не показую очима, говорячи «ох, як багато посуду доведеться перемити», і не зітхаю з приводу слідів від взуття. Тому абсолютно незрозуміло, як діяти в такій ситуації і ще більш незрозуміло, навіщо в таке становище ставити людей. Ну та й таке, просто захотілося виговоритися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com


Джерело