Моя дружина пішла від мене до іншого залишивши при цьому дітей зі мною, але через пару років повернулася назад у досить цікавому становищі

Чесно зізнаюся, що наше розставання з дружиною для мене було несподіванкою. І я дуже болісно переживав розрив наших стосунків. Ми були одружені дванадцять років. І нічого не віщувало лиха. Тому коли дружина заявила, що хоче розлучення і йде до іншого для мене це стало справжнім ударом. Але треба визнати, що вона дуже акуратно підійшла до цього питання. На поділ майна не претендувала.

І щоб мінімізувати стрес для дітей, подумала, що краще залишити їх зі мною, а вона відвідуватиме їх у вихідні. А коли вона вже йшла, то забрала з собою лише свої речі та машину, і то ми заздалегідь обговорили цей момент. На цьому й домовились. Вона переїхала до свого нового чоловіка, а ми з дітьми залишилися в новій реальності, де їхня мама з’являлася тільки у вихідні. Щосуботи вона гуляла з дітьми, відвозила їх до парку атракціонів, на боулінг та ковзанку.

І всіх це влаштовувало, поки одного дня все не змінилося. Несподівано в будній день, що було вже дивно, рано-вранці постукала до нас у двері вона – мати моїх дітей і моя колишня дружина. І не стала тягнути з поясненнями – зізналася одразу, що її новий чоловік її прогнав, чудово знаючи, що вона у положенні. Минуло всього кілька місяців і рана, яку вона мені завдала, ще була свіжа і дуже хв оріла, але я знайшов у собі сили не бути егоїстом і не думати тільки про себе.

Я зважимо все і вирішив, що для благополуччя та ментального здоров’я наших дітей буде краще, якщо я допоможу їй. Так, з одного боку, мені хотілося прогнати її. Але з іншого — я не міг заплющити очі на те, що вона є матір’ю моїх дітей, і їхнє щастя залежало також і від неї. У результаті, щоб не шокувати дітей ще більше, ніж раніше, ми вирішили, що вона не повертатиметься до нашої оселі, тим більше, що сходитися з нею ми не збиралися.

А знайшли кращі рішення. Справа в тому, що ми давно планували придбати квартиру дітям. І гроші на це були вже зібрані. В результаті вона пожила якийсь час у подруги, поки ми шукали підходящий для нас варіант. А через місяць вона вже переїхала до будинку своїх дітей. Це була маленька двокімнатна квартира, але з усіма зручностями та у хорошому районі. Колишня дружина абсолютно не претендувала на це житло, тому документи всі були оформлені на мене.

Однак тепер у неї був дах над головою і він не залишився в такому безпорадному становищі один. Незважаючи на той біль, що він мені завдав, я вирішив ще трохи їй допомогти. Купив для неї дитинку дитяче ліжечко та коляску. Напевно, я просто не можу зізнатися, що досі її люблю, раз роблю все це для неї. Тому що жалістю я б це не назвав.

Джерело