Тиждень тому знову розписалися з колишнім чоловіком, але я все рівно побоююся що невістка залишить мене без квартири. Зізнаюся, я сподівалася, що як не стане свекрухи, він все ж таки переїде в ту квартиру, адже Костянтин її єдиний син і спадкоємець. «Коли батька не стане, ми відразу переїжджаємо у вашу квартиру, а ви поїдете до своєї матері до села». Я не могла вимовити і слова у відповідь

Тиждень тому знову розписалися з колишнім чоловіком, але я все рівно побоююся що невістка залишить мене без квартири.

Ніколи не думала, що доведеться розписуватись із уже колишнім чоловіком вдруге. Але життя обернулося зовсім не так, як планувалося відпочатку.

Разом з Костянтином прожили 15 років, народилися син та донька. Довго терпіла витівки чоловіка, але зрештою наважилася на розлучення. На той час у нього в однокімнатній квартирі в іншому районі міста жила його мати. Я розраховувала, що він після розлучення переїде до неї, а я з дітьми залишусь у такій самій однокімнатній. Але свекруха категорично відмовилася приймати його, сказавши, що не хоче доживати свого життя з сином, який закидає за комір, що хоче спокою.

Я її розуміла, тому й не наполягала, а виставити його не могла, бо ця квартира теж була його. Так і залишилися жити разом, тільки він сам собою, а я з дітьми.

Не скажу, що було легко, адже в одній кімнаті важко не спілкуватися. Але це було інше спілкування, сусідське. Зізнаюся, я сподівалася, що як не стане свекрухи, він все ж таки переїде в ту квартиру, адже Костянтин її єдиний син і спадкоємець.

Але й тут не склалося. Дочка у 18 років зібралася заміж, чекала дитинку. Жити не було де, і свекруха погодилася, щоб вони оселилися в неї. П’ять років вони жили разом, мирно, тож бабуся й залишила квартиру онучці, вирішивши, що нашу успадкує син.

Син одружився і живуть біля тещі. Ми з чоловіком удвох, як і раніше.

Костя приносить зарплату, я готую та прибираю, разом ходимо в гості до дітей та онуків, у дочки вже двоє та у сина також дві дівчинки. Невістка дуже незадоволена, що наша донька має квартиру, а синові ми нічого не дали. Хоча регулярно допомагаємо грошима, купили машину. Але це не береться до уваги.

Три місяці тому ми дізналися, що Кості недовго лишилося. Ми всі були пригнічені і засмучені, а невістка всім нам заявила:

«Коли батька не стане, ми відразу переїжджаємо у вашу квартиру, а ви поїдете до своєї матері до села».

Я не могла вимовити і слова у відповідь, так спантеличила мене її заява. Син мовчав, певне, це питання вони обговорили раніше. Чоловік нічого не відповів, просто вийшов із дому і повернувся лише увечері. Він сказав, що винен переді мною та дітьми, тому хоче допомогти мені, і запропонував розписатися знову, щоб я була спадкоємицею його квартири. І написав дарчу на мене.

Тиждень тому ми розписалися. Про це ніхто не знає, про дарчу теж. Костя сказав, що потім я маю переписати свою квартиру не на сина, а на онучок. його дітей, порівну. Сказав, що син втратив своє право на якусь спадщину, коли промовчав і не заперечив своїй дружині. Я з ним згодна, але побоююся, що у спокої невістка мене не залишить у майбутньому. На захист із боку сина надії немає. Ось така у нас склалася сумна ситуація.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело