В той вечір Влад прийшов з роботи роздратований. Я не хотіла розпитувати що й до чого, вирішила почекати до наступного дня, щоб охолов. Та навіть не повечерявши він витяг валізу і став кидати туди свої речі. – Я стільки років тобі натякав, що хочу дитинку. Ти не хотіла мене чути. А сьогодні я йду до тої, яка мені її подарує. – Перед моїми очами пропливло все життя

В той вечір Влад прийшов з роботи роздратований. Я не хотіла розпитувати що й до чого, вирішила почекати до наступного дня, щоб охолов. Та навіть не повечерявши він витяг валізу і став кидати туди свої речі. – Я стільки років тобі натякав, що хочу дитинку. Ти не хотіла мене чути. А сьогодні я йду до тої, яка мені її подарує. – Перед моїми очами пропливло все життя.

– Я завжди була впевнена в тому, що перш ніж ставати мамою, потрібно сто разів подумати, адже це дуже відповідальний крок. Хоча я про дитину багато років мрію.

Особливо важко було Оксані, коли всі її подруги почали одна за одною мати потомство. Ставали мамами всі, навіть ті, хто не планував мати дітей. У них у колективі з восьми жінок четверо були у цікавому становищі.

– А ти коли плануєш спадкоємця чоловіку подарувати? – цікавилися колеги.

– Та я хоч зараз, — відповіла Оксана. — але Влад поки не готовий до батьківства. Він мріє про дитину, але не поспішає, хоче, щоб ми на ноги встали. Ну він поки що ніяк дитини не просить. Він взагалі поки що не каже, що хоче дітей, не обіцяє допомагати, якщо раптом у нас маленький з’явиться. Я якось зважилася з ним про це поговорити, так він мені без жодного ентузіазму сказав, що мовляв якщо треба, то давай, звичайно.

– Ну, якщо він не каже категоричне “ні”, то, може, правда треба подумати про дитинку?

– Я так не хочу! Я вважаю, що до цього мають обидва партнери прийти. У мене сусідка так мамою стала, а тепер сама коляску на п’ятий поверх носить. Я не про таке мрію.

Час минав, а Оксана все чекала, коли Влад попросить дитинку, а може навіть умовляти її почне, але чоловік усе мовчав. Не було ні вмовлянь, ні обіцянок, ані навіть прохань.

Потім так вийшло, що Влад якось охолов до дружини, почав пізно приходити додому, став якийсь похмурий. З роботи прийде і одразу спати лягає.

– Любий, у тебе щось сталося? – питала Оксана.

– Та все нормально, просто втомився. – Відповів дружині Влад.

А потім Оксана дізналася, через що саме Влад так поводиться.

“Причину” звали Юля, і вона була вже на шостому місяці. Влад зібрався йти до неї.

– Вона справжня! – відповів Влад здивованій Оксані. – Вона сама вирішила, що хоче подарувати мені дитину і нічого від мене не вимагала і ніяких розрахунків не проводила. А я про дитину стільки років мріяв. Я тебе стільки разів просив, а ти все чогось чекала та не хотіла дітей.

– Я щось не пригадую, коли це ти просив дитину? – Здивувалася Оксана.

– Пам’ятаєш, коли ми ремонт робили, я тобі відразу запропонував, у великій кімнаті зробити дитячу, це що я просто так казав? А навіщо я тоді весь час стільки працював? А автівку купив велику навіщо? Я так мріяв про велику родину! Я автомобіль такий купив, щоб там щонайменше два дитячі автокрісла можна було поставити. А ти прості речі не розуміла! Тобі потрібні були якісь клятви та обіцянки! Чому ти на вчинки ніколи не дивилася?

– Та я ось твоїми вчинками любуюсь! – плакала Оксана. — Як ти міг із першою, хто тобі підвернувся на корпоративному вечорі? У тебе вчинки просто чудо!

– Якби ти мені подарувала дитину, а не ламалася б, як пряник і зиску не шукала, мені б і на думку не спало по корпоративах бігати. – відповів дружині Влад. – Я б додому, до сім’ї поспішав, а так мене нікуди поспішати, немає в мене сім’ї. Точніше раніше не було, а тепер є!

А як ви вважаєте, чи має потенційний батько умовляти жінку, щоб вона йому подарувала дитину чи ні?

Фото ілюстративне


Джерело