Давид коли дізнався, що я все на власні очі бачила, відразу ж зустрітися на нейтральній території запропонував. – В тебе чудова сім’я. Дружина, і красуня, і мама хороша. Чого ти від життя ще чекаєш? Для чого тобі ця Софія здалася? Те, що вона мамою не стала до сорока років, її питання, не твоє. – Не послухав. – Хто, як не я, – відповів мені син

Давид коли дізнався, що я все на власні очі бачила, відразу ж зустрітися на нейтральній території запропонував. – В тебе чудова сім’я. Дружина, і красуня, і мама хороша. Чого ти від життя ще чекаєш? Для чого тобі ця Софія здалася? Те, що вона мамою не стала до сорока років, її питання, не твоє. – Не послухав. – Хто, як не я, – відповів мені син.

– Ти ж знаєш, що я підробляю репетиторством, я тоді приїхала трохи раніше до учня і вирішила зайти в піцерію чаю випити. – каже Стефанія Андріївна. – Я тоді зробила замовлення і сиділа чекала. Дивлюся у вікно, а там такий самий, як у сина автомобіль паркується, а коли на номер подивилася, то ледь дар мови не втратила. Син приїхав! Придивилася, та це він за кермом і поряд з ним якась жінка.

Сину, Стефанії Андріївни, Давиду нещодавно виповнилося тридцять чотири. Чоловік, навіть не підозрюючи, що за ним хтось спостерігає, допоміг вибратися з автомобіля своїй супутниці, а потім дістав величезну сумку з багажника, замкнув автомобіль та акуратно взявши дівчину під руку, повів її до під’їзду будинку, що стояв поряд.

– Я зрозуміла, що я вже десь цю жінку бачила. Але ніяк не могла збагнути звідки я її знаю. І тут мене осяяло, що це Софія, його колишня дружина. Приблизно років дев’ять тому вони розлучилися, і я про неї нічого не чула весь цей час. Я навіть не підозрювала, що вони підтримують стосунки.

Син вийшов із під’їзду дуже швидко. Він йшов до автомобіля і на його губах грала задумлива усмішка.

– Я набрала номер його телефону. Я у вікно бачила, як він здригнувся, коли побачив, що це я дзвоню. Я йому тоді сказала: Привіт, а ти де зараз? Ти не хочеш мені пояснити, що я щойно бачила? Син почав здивовано крутити головою, а потім запитав: Ти де? Я йому сказала: “Та ось сиджу навпроти тебе і дивуюся від побаченого. У піцерії я синок! Я думаю, настав час нам з тобою поговорити!”

Колишня дружина Давида Софія була майже на п’ять років старша за сина і їй зараз, як порахувала Стефанія Андріївна, мало бути тридцять дев’ять років. За весь цей час, що свекруха не бачила невістки, та фактично не змінилася, вона залишалася такою ж стрункою і підтягнутою, як і раніше. А чому вона сама не на автівці? Вона ж раніше любила сама їздити.

– Коли син одружився йому ще й двадцяти не було, – ділиться мати, – може рано, ну не мені судити про це. Я тоді з Давидом спробувала поговорити, що, мовляв, може не потрібно відразу бігти штамп у паспорті ставити? Може краще так пожити придивитися один до одного чи Софія в положенні? Мамочко, та ти що, які діти, ми навіть про них ще й не думали. Я б звичайно хотів малюка, але Софія і чути про це нічого не хоче.

Стефанія Андріївна тоді промовчала і не залазила у стосунки молодих, хоча їй цей шлюб з першого дня здавався якимсь несправжнім.

– Я не розумію, навіщо тоді треба було до РАЦСу йти, якщо дітей поки що вони не планували заводити! Я не кажу, що кожна дівчина має з пелюшок бути гуру кулінарії, але таким принцесам, як Софія, що навіть пельмені готові відварити не можуть, шлюб категорично протипоказаний.

За весь той час, поки син жив з Софією у Стефанії Андріївні так і не вдалося налагодити з невісткою стосунки. Дівчина всі її спроби потоваришувати зарозуміло припиняла. Тому у свекрухи не те, що потоваришувати, але навіть поговорити з невісткою до душі не вийшло. Коли син повідомив, що вони з дружиною вирішили розлучитися мати, зітхнула з полегшенням.

– Я якщо чесно навіть не знаю причини розлучення, –  зітхнула Стефанія Андріївна, – та й мені й на думку не спало щось питати у сина, бо й без того було зрозуміло, що це не життя.

Вже за рік Давид познайомився з Уляною. Дівчина була повною протилежністю Софії.

– Уляна весела, товариська. Вони з Давидом уже п’ять років мешкають. – каже Стефанія Андріївна. – У них нещодавно друга донька народилася. Я не скажу, що в Уляни вдома ідеальний порядок, але у них завжди прибрано і їсти є що.

Саме тому, коли мати побачила сина з колишньою невісткою, то дуже здивувалася.

– Які у тебе з нею справи? Ви з нею стільки років були разом, а вона навіть народжувати від тебе не захотіла. “Ну це може скоро все змінитися!” – замріяно сказав мені син. – Що ти маєш на увазі, давай викладай! Виявилося, що Софія дозріла до сорока років до материнства. Вона живе одна, постійного чоловіка вона не має, а про донора вона й чути нічого не хоче.

Вона думала-думала та згадала про Давида. Варіант, то просто супер: молодий, здоровий, гарний. Софія до сина матеріальних претензій висувати не збирається. Проте Давид хоче визнати дитину, а раптом Софія йому сина подарує, адже він так мріяв про спадкоємця.

– Син та Софія зробили “цю” процедуру. Я йому кажу, ти що з розуму зійшов, ти сім’ю хочеш втратити? А він мені каже, що йому Софію чисто по-людськи шкода, адже вона зовсім одна. А потім він ще сказав, що збирається їм допомагати, не на шкоду сім’ї, звісно.

А як ви вважаєте, чи правильно вчинив Давид, що допоміг колишній дружині, адже якщо так розібратися, то за фактом зради не було і дитина прийде у цей світ завдяки стороннім людям?

Фото ілюстративне


Джерело