О! Неочікувано! Доброго дня, Маріє Орестівно, – я опинилася у ступорі, побачивши за стійкою маму Олега. Щоб слідкувати за нашою родиною, свекруха влаштувалася працювати консьєржкою у наш під’їзд. Якщо цитувати дослівно маму Олега, то я: «Вдерлася у налагоджений побут чужої сім’ї». Кожен вечір вона намагається віддати Олегу листок, на якому записано все: о котрій я пішла, о котрій прийшла, що з собою принесла, кого привела. Апогеєм став мій день народження

Раніше ми жили зі свекрухою Марією Орестівною. Не в неї, а з нею: квартиру успадкував мій чоловік від батька, його батьки на той час були у розлученні, а сам Олег залишився з батьком. Марія Орестівна після розлучення сім років жила у якоїсь родички на правах приживалки, тож на запрошення сина жити разом погодилася, не роздумуючи.

Потім я з’явилася. Якщо цитувати дослівно маму Олега: «Вдерлася у налагоджений побут чужої сім’ї». Але міняти я нічого не стала. Хіба що на комуналку скидалася, продукти купувала та взяла домашнє господарство на себе з повної згоди Марії Орестівни.

Вона приходила з роботи, їла і лягала спати. Усе. Жодної плати. Нічого.

І ось я при надії. Тоді й відбулася серйозна розмова з Олегом про окреме житло. Я не вимагала вигнати його маму, не просила розміняти квартиру. Я запропонувала вкласти мою невелику спадщину в іпотеку. Чоловік погодився.

Ми переїхали у квартиру в новобудові, а його квартира лишилася його мамі. На словах, оформляти дарчу Олег відмовився – мало що. А ми купили свій кут, ні на що не претендуючи. Ось тільки Марія Орестівна шляхетність сина не оцінила. Дуже вже звикла жити на всьому готовому і ні за що не платити.

Спроби струсити з нас частину оплати за комуналку я припинила. Не може сама платити за двокімнатну квартиру? Ігор завжди може її продати та купити однокімнатну, щоб поселити туди маму. Різницю – в нашу іпотеку, для рівноцінного внеску. Їй це не сподобалося. Розмови про комунальні послуги затихли, тим більше, що у квартирі Олега вона прописана сама.

Чоловік правильно відреагував і на дзвінки зі скаргами. То бачок потік, то сусіди підтопили, то в аптеку треба, то нудно. Сто разів на день. Вона реально дзвонила сто разів на день!

Олег знову запропонував мамі переїзд, знову ж таки в однокімнатну квартиру, але недалеко від нас. Щоб одразу реагувати на всі сигнали, а не мчати через все місто в годину пік. Але це її не влаштувало.

Дитина народилася, я пішла у декрет. Працювати вдома я відмовилася. Але на роботу вийшла швидко. Різниця між виплатами з догляду за дитиною та зарплатою становила лише кілька місяців.

У два роки синочок почав ходити у садочок. Водночас мама Олега вийшла на пенсію. Якщо зважити на те, що більшу частину свого життя вона просиділа на шиї батька Олега, то мінімальний розмір пенсії нікого не здивував. Нікого, окрім самої Марії Орестівни. Тоді вона почала шукати підробіток. І знайшла.

– О! Неочікувано! Доброго дня, Маріє Орестівно, – я опинилася у ступорі, побачивши за стійкою маму Олега.

Щоб слідкувати за нашою родиною, свекруха влаштувалася працювати консьєржкою у наш під’їзд!

Уявляєте, я повертаюся додому з Захарчиком, а там сидить вона! З того моменту наше життя перетворилося на хоррор: кожен вечір вона намагається віддати Олегу листок, на якому записано все: о котрій я пішла, о котрій прийшла, що з собою принесла, кого привела.

Я просила у керуючої компанії, щоб вони її звільнили. Але там кажуть одне – немає підстав. Своє місце працевлаштування свекруха коментує так: їй нема чим платити за квартиру, яка вакансія підвернулась, на ту вона й погодилася. І переїжджати вона, як не хотіла, так і не хоче.

Шпигун у моєму домі! Мені нема чого приховувати від чоловіка. Але сам факт того, що вона повідомляє про кожен мій крок, неймовірно злить. Мало того, вона часто проситься поспати до нас після доби! Брудна, навіть у душ не сходила, вона розвалюється на спальному місці малого.

Апогеєм став мій день народження. Гостям, які прибували з квітами, вона заявляла наступне: що мешканка п’ятнадцятої, тобто нашої, квартири занедужала. Зрозуміло, непорозуміння було вирішено, але свято вона підпсувала.

Зараз я ставлю питання безкомпромісно: або переїжджаємо ми, продаючи іпотечну квартиру і втрачаючи гроші, або вирішується питання з Марією Орестівною.

По-перше: їй переселення до меншого за площею житла.

По-друге: обов’язковою умовою надання їй квартири стає звільнення з нашого будинку.

По-третє: припинення сування носа наше життя.

Олег повністю згоден, але його трохи бентежить совість – все-таки йдеться про його маму. Але ж Олег не винен, що його мати за все життя так і не заробила на квартиру? Житло, в якому вона зараз живе, частково приватизував і успадкував його тато.

Надали їй нерухомість. Раділа б! Навіщо до нас втручатися? До чого це працевлаштування саме в наш під’їзд та шпигунство? Ось у житті не повірю, що це випадковість.

Я вважаю, що все правильно: вона сама винна у своїх майбутніх проблемах. Якщо чоловік не вчинить так, як ми запланували, то я подам на розлучення і піду. Такою мірою я вже не можу бачити її усмішку. Якщо можливі інші варіанти, я з радістю їх вислухаю. Допоможіть порадою!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com


Джерело