Ми ледь не на колінах з чоловіком просили мою сестру, виносити нашу дитинку. Вона для нас була останньою надією. – Я подумаю, – сказала Надя, і пішла до виходу. А вже через дев’ять місяців я стояла з біленьким конвертиком з голубою стрічечкою, і лила від щастя сльози

Ми ледь не на колінах з чоловіком просили мою сестру, виносити нашу дитинку. Вона для нас була останньою надією. – Я подумаю, – сказала Надя, і пішла до виходу. А вже через дев’ять місяців я стояла з біленьким конвертиком з голубою стрічечкою, і лила від щастя сльози.

Життя несправедливо поставилося до мене. Ми з чоловіком розуміли, що не судилося нам стати батьками, але одного разу відбулося диво. Дві події зробили мене найщасливішою жінкою, тож я не можу не поділитися цією історією.

Мене звати Віра. Надя, сестричка-близнючка, вийшла заміж декількома роками раніше і подарувала чоловіку двох дітей-погодок, хлопчика та дівчинку. Чоловік Надії часто їздить на роботу в Чехію.

У дитинстві я перенесла оперативне втручання, наслідки якого відбилися у дорослому житті. Я не можу стати мамою. Але Олег, мій чоловік, любить мене, незважаючи ні на що. Нещодавно їздили за кордон для обстеження у добрій клініці. Лікарі підтвердили діагноз. Так, навіть багаті люди часом не можуть відновити здоров’я. Складно було прийняти цю реальність. Напевно, все залишилося б так, якби не кам’яна завзятість.

Ми довго думали, перебирали різні варіанти, і пообіцяли один одному, що про це не повідомлятимемо близьким. Вихід знайшовся сам собою. Якось у гості прийшла сестра. Надія, пускаючи сльози, розповіла про розлучення із чоловіком. Причиною стала зрада. Людина, яка ще недавно любила її, зізналася у відносинах з іншою жінкою і залишила рідну сім’ю.

Сестра не хотіла говорити про це матері та засмучувати її – “моя школа”. Грошей немає, з декрету виходити ще за пів року. Я міцно обійняла Надію і сказала, що все буде гаразд. На мою пропозицію допомогти матеріально вона відповіла відмовою – просто так гроші нізащо не візьме.

Після відходу сестри в голові з’явилася одна ідея: нехай вона виносить для нас дитину, а з нашого боку матиме матеріальну допомогу. Чоловік підтримав рішення. Залишалося лише умовити Надію піти на цей крок. Ось як це зробити? Нічого ефективного не вигадали і зупинилися на думці про те, що краще викласти все прямо.

Наступного разу, коли сестра прийшла в гості, розпочалася розмова. Дуже переживали з чоловіком, адже іншого шансу більше не буде. Я виплеснула співрозмовниці все, що планувала: сама стати мамою не можу, маму тримаю в незнанні. Надя була в подиві. Вже не пам’ятаю, скільки разів я зі сльозами на очах повторювала: “Ти єдина моя надія”, і мало не ставала на коліна.

Розмова тривала цілий вечір. Закінчилося тим, що сестра обіцяла подумати над пропозицією. Сплеск моїх емоцій не описати: з’явилася надія.

Ми будемо добрими батьками, виростимо дитину, а від матері правду приховаємо. Через два дні Надя повідомила про те, що погоджуюся піти на це. Але тільки заради мене, а не через гроші. Того дня ми з Олегом ніби наново народилися! Казка стала дійсністю.

Але не все так просто. По-перше, доведеться піти на брехню, сказавши мамі, що у нас однакові терміни. Обманювати дорогих людей важко. По-друге, необхідно організувати цю “процедуру”. По-третє, зробити мені накладний живіт. У голові крутилася тривожна думка “Раптом не вийде?”. Стрес неймовірний.

Усі труднощі успішно подолали. Надя пройшла “процедуру”, “батьком” став мій чоловік. Мама пораділа звістці про цікаві стани своїх доньок. Моя подушка була точно такого розміру, як і живіт Наді. Я і сестра лягли в клініку одночасно. Звісно, мені довелося заплатити лікарям чималі гроші – адже я не чекала дитини, лише вдаю. І ось, настав довгоочікуваний момент. Переді мною відчиняються лікарняні двері, я виходжу з синком Богданчиком на вулицю і плачу від щастя. Саме такі почуття відчуває найщасливіша людина у світі. Олег щасливий не менше.

Надя, отримавши від нас пристойну матеріальну допомогу, забезпечила своїм дітям гарне життя.

А ми стали з чоловіком найщасливішими на світі людьми.

Фото ілюстративне


Джерело