Я вирішила серйозно поговорити з сином. – Синку, навіщо вона така тобі? Я все підрахувала і взнала: із своєї зарплати у 35 тисяч гривень вона 2 000 витрачає щотижня на масаж, на абонементи у басейн і у спортзал по 1500, на косметолога десь 10 000 тисяч, тільки уяви! Тобі 2 тисячі на комуналку дає всього, 3 тисячі йде на машину, їсть за твій рахунок. Решту – на косметику і відкладає собі. Дітей не хоче. Не потрібна така дружина

Мій син одружився 2 роки тому. Це я про молодшого сина, у старшого там все добре, у нього дуже хороша сільська дружина-господарочка. А ось молодшому Назарчику не пощастило. Він привіз дружину у наше Дніпро з Києва.

Я одразу йому казала, що ця Леся мені не сподобалася. Така вся цяця-розцяця. Носик задертий. Губки накачані. Вії нарощені. Нігті акрилові. Бровки пудрові. Словом, стерти з неї все це – ні на що глянути.

Але куди там. Син закохався! Поїхали вони удвох на заробітки на два роки, повернулися, взяли квартиру однокімнатну і одружилися.

Зразу скажу, про онуків там не йдеться, поки у них ця однушка, мовляв, розширимося – тоді. А їй то вже 32, не молодичка.

Живуть, на щастя, у сусідньому домі, часто бачимося. Ну і почала я підраховувати, спостерігати, взнавати потихеньку. Скільки отримує невістка, давно для мене не секрет, та вона і не приховує. Решту я все дізналася поступово.

А син заробляє 20 тисяч. На них вони і живуть, і годуються. А вона – все на себе! Хіба ж це правильно? Не так ми жили. Ой, не так. Та хіба я могла собі дозволити такі валізи косметики? У мене один крем був і одна помада. Все! І що? І виглядала я завжди нівроку, і чоловіку допомагала, разом у господарство і у дітей вкладалися. Оце правильно!

Так ось. Вчора я прийшла нарешті поговорити з Назаром серйозно, невістка якраз десь у своїх, відомих мені, справах побігла.

– Синку, навіщо вона така тобі? Я все підрахувала і взнала: із своєї зарплати у 35 тисяч гривень вона 2 000 у місяць витрачає на масаж ,щотижня по 500. На абонементи у басейн і у спортзал по 1500, на косметолога десь 10 000 тисяч, тільки уяви! Тобі 2 тисячі на комуналку дає всього, 3 тисячі йде на її ж машину, їсть за твій рахунок. Решту – на косметику і відкладає собі кудись. Дітей не хоче. Не потрібна така дружина. Моя умова – розлучайтеся. Тільки тоді я квартиру на вас з братом порівну поділю, а не послухаєшся моєї волі – все Ярославу залишу. Отже поміркуй, Назарчику, і прийми правильне рішення.

Назар з пів хвилини дивився на мене. Мовчав. Потім і говорить:

– Взувайся, мамо, я тобі пальто подам, – і пішов, розчинив переді мною вхідні двері.

І слівця не сказав, поки я у сльозах взувалася й одягалася, стояв непорушною скелею.

Я пішла. Мене виховали гордою.

Всю минулу ніч солоні ріки на подушку лила, і сьогодні очі на мокрому місці цілий день. Хіба так можна з матір’ю? Це на справедливо. Я всього лиш добра своїй дитині бажаю. А з Лесею йому щастя не бачити, ой не бачити.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело