Не поділили її спадщину. Юлі 34 роки. Заміжня, є дитина 4-х років, яка ходить у наш же садочок, де вона працює вихователем. Будинок, як я зрозуміла, непоганий – великий, просторий, але потребує фінансових вкладень, причому великих. Однокімнатна квартира в місті та невелика ділянка землі у дачному масиві за 10 хвилин їзди від міста залишаються їй

Колега Юля на роботі раптово розлучається з чоловіком. Причина? Не поділили її спадщину.

Трохи передісторії.

Юлі 34 роки. Заміжня, є дитина 4-х років, яка ходить у наш же садочок, де вона працює вихователем.

Ми не близькі подруги, але часом можемо зупинитися, побалакати. Я, звичайно, такі особисті теми на обговорення колег виносити не звикла, але люди різні.

А тут, мабуть, їй ще хотілося виговоритися.

Так сталося, що восени у Юлі не стало тата. Мами – роком раніше, братів-сестер у неї немає, тому постало питання вступу у спадок.

Здавалося б, у чому питання? Інших спадкоємців немає, поділу не буде, як і суперечок. Але. Прийшло, звідки не чекали.

У її чоловіка є двоє дітей від попередніх стосунків, причому одна дитина від зареєстрованого шлюбу, а друга – від наступних, незареєстрованих стосунків. Ну, і спільна дитина з Юлею, вже у цьому шлюбі.

Живуть вони у приватному секторі за 15 кілометрів від міста в одному будинку з батьками чоловіка. Будинок, як я зрозуміла, непоганий – великий, просторий, але потребує фінансових вкладень, причому великих та регулярних.

А її чоловік має ще дві сестри зі своїми сім’ями, живуть, щоправда, окремо. Ну, живуть і живуть, не без родинних сутичок, але, як вона говорила раніше, взагалі непогано.

Щоправда, є маленький нюанс: будинок ніби її свекри обіцяли залишити її чоловікові (своєму синові), але якось далі слів справа не йде. Ну, не йде – і гаразд, жити можна.

А тут Юля нарешті вступає у спадок. Однокімнатна квартира в місті та невелика ділянка землі у дачному масиві за 10 хвилин їзди від міста залишаються їй.

І що тут починається!

Вдома починається, буквально, розмова на єдину тему: землю треба продавати. Мовляв, навіщо вона потрібна, коли ви й так живете у приватному секторі, за неї платити треба, на ній працювати треба і все таке.

– Я тоді уявити не могла, – говорила Юля, – що через це ми з чоловіком почнемо постійно сперечатися. – Продай та продай!

– Ну, продасте ви землю, а що потім? – цікавлюся. — Куди гроші вкладати будете?

– А ти як думаєш? У будинок, звичайно. У будинок, у якого купа потенційних спадкоємців! Тож на мене ще й дмуться, що я цього робити не хочу!

І знаєте, я її розумію. Одна річ – вийти заміж за людину, яка просто має дітей від попередніх стосунків. Цей факт ще не робить його поганим – мало що сталося тоді.

Супитися на прагнення жінки залишити свою спадщину своїм, ну, в даному випадку — спільним, але рідним їй, дітям — це якось вже нікуди не налазить. Як і вирішувати коштом спадщини дружини свої фінансові проблеми.

– А чому ви не бажаєте на тій землі збудувати невеликий будинок для себе? — мені, правда, цікаво, бо коли вже такі взаємини з родичами чоловіка, то краще жити окремо, тим більше, що стартовий капітал (земля) є.

– Я б так і зробила. А квартиру, якщо ви не бажаєте переїжджати туди, під оренду. Ось вам і додаткове джерело для будівництва. Чи продати і землю, і квартиру, і купити іншу, більше, навіть трикімнатну?

-Так я б із задоволенням, але чоловік категорично проти. Ось уперся, що треба землю продавати, і все тут. А я не хочу і не буду.

Ну, поговорили, про розлучення тоді, звісно, ​​не йшлося. Але через кілька місяців я бачу Юлю без обручки, а потім і дізнаюся, що з чоловіком вона все-таки розлучилася.

І ось наче ж прийнято вважати, що у розлученні винні обидва, але тут я її винною назвати ніяк не можу.

Дитину, звичайно, шкода, та й Юля вся якась сумна і пригнічена ходить.

Вся історія прямо як за Булгаковим: і люди, начебто, хороші, але квартирне питання зіпсує кого завгодно.

Ось так трапляється.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело