Батько працював вдень та вночі. Мама брала додатковий години у школі, підробляла вдома, вона чудово шиє. Крутилися, як могли, але все одно ледве витягували навчання та проживання доньки. З’явився варіант перевестися ближче до будинку, але Ганна не хотіла їхати. Вона хотіла вчитися лише у столиці, а потім там і залишитися зовсім. Мама звернулася по допомогу до сина. Хоч і розуміла, що має свою сім’ю і потреби. Синові теж немає звідки брати такі суми щомісяця утримання сестри. Він запропонував Ганні вийти на роботу, як колись він навчався та працював, копійки не брав у батьків

Сім’я Ганни завжди жила скромно, чого не сказати збоку. Великий будинок дістався у спадок від дідуся з бабусею.

Батьки намагалися реалізуватися у своїй справі, але не раз по раз нічого не виходило. Маленька транспортна компанія збанкрутувала, довелося остаточно закрити справу і витягувати довгі роки борги.

Продуктовий магазин так само не встиг пізнати прибутки, зачинився за кілька місяців роботи. Боргів тільки побільшало. Наразі батько працює звичайним водієм, а мама повернулася до школи викладати.

Грошей ледве вистачає на життя, добре, що старший син уже дорослий і допомагає утримувати весь будинок, в якому проживає дві родини (батьки із сестрою та він із дружиною, дитиною).

Ганна була довгоочікуваною другою дитиною. Батьки ніколи і ні в чому не відмовляли дівчинці. Вона гарно вчилася, скромна, спокійна, приємна, але мала норовливий характер, звикла отримувати все, чого захоче.

Після одинадцятого класу Аня сказала, що вступатиме лише в інше місто. І що далі, то краще. Чомусь дехто вважає, що якісна освіта дається лише в інших містах, не в рідних. Але й у нашому є чудові навчальні заклади, з яких виходять спеціалісти свого напряму.

– Ань, не думала вчитися ближче? Так само простіше з фінансового боку, — питала родичі, — батькам і так важко зараз, знову ж таки полізуть.

– Ой, це не мої проблеми. Мені треба, хай допомагають, — не замислюючись, відповіла.

Все вийшло, як і мріяла Ганна. Вона надійшла до столиці. Тепер уже рештою питань займалися батьки, планували бюджет, інакше ніяк.

Батько працював вдень та вночі. Мама брала додатковий години у школі, підробляла вдома, вона чудово шиє. Крутилися, як могли, але все одно ледве витягували навчання та проживання доньки.

З’явився варіант перевестися ближче до будинку, але Ганна не хотіла їхати. Вона хотіла вчитися лише у столиці, а потім там і залишитися зовсім.

Мама звернулася по допомогу до сина. Хоч і розуміла, що має свою сім’ю і потреби. Синові теж немає звідки брати такі суми щомісяця утримання сестри. Він запропонував Ганні вийти на роботу, як колись він навчався та працював, копійки не брав у батьків.

Ганна образилася на поради брата і вже не просила, а вимагала оплачувати їй квартиру та навчання. Син, хоч і був проти, але відмовити не міг. Став допомагати потихеньку, не розповідаючи нічого своїй дружині.

Вся сім’я затягувала паски, аби тільки Ганні добре вчилося. Вони мріяли, що дівчинка здобуде освіту, влаштується на роботу і потихеньку встане на ноги.

Отримавши диплом у Анни, плани змінилися. Вона повернулася до батьків і пояснила, що не поспішає виходити на роботу, а хоче відпочити від усього хоча б рік. Але рік затягнувся на чотири. Так і жила дочка з батьками, доки не вискочила заміж.

Батьки Анни та брат все ще виплачують борги, які йшли на її навчання, які додалися з весільними клопотами.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua


Джерело