«Мамо, а чому у чоловіkів штанu, а у жінок – сnіднuці?»

Ніколи не забуду ту прогулянку з моїм 6-річним сином. Ми часто виходили прогулятися парком перед сном, щоб краще спалось. Але того вечора між нами сталась дуже цікава розмова.

Перед прогулянкою я вирішила погладити йому штани, тоді він підійшов до мене, міцно притиснувся і зі здивуванням промовив: «Мамо, а чому у чоловіків штани, а у жінок – спідниці?»

– Ніколи не знала, а що таке? – відповіла я з посмішкою.

– Мамо, ну ти ж доросла вже, як можна такого не знати? Штани призначені для чоловіків, тому що їх можна вимазувати, ганяти у них футбол, а от спідниці, вони красиві, у них ніде не поганяєш, тому вони й жіночі! – відповів син і побіг у сусідню кімнату.

Через мить він повернувся з вимазаними штанами, на них було одна довга пляма, мабуть, сік пролив на сніданку чи під час обіду.

– Он, вимазалися трохи, але це нічого страшного, я ж чоловік і це штани! Фух, на щастя, не спідниця! То коли ти даси мені інші штани?

– Через хвилинку дам, але ти обіцяй мені акуратним бути, тому що скоро вони вже закінчаться, і тобі доведеться у моїх спідницях ходити!

Доки я собі почала гладити одяг, то син відправився на кухню, у закутках знайшов дві шоколадні цукерки, які вже встигли розтанути. На щастя, я прийшла саме вчасно, коли синове обличчя та руки всі були у шоколаді, але він ще не встиг їх витерти об штани. Можна сказати, встигла врятувати нашу прогулянку. Доки я витирала сина, то він все промовляв: «Хитра спідниця хотіла, щоб я її одягнув, але нічого у неї не вийшло!».

Я нарешті згадала, що недавно ми з сином дивилися дитячий фільм, де чоловік одягав спідницю. Мабуть, це йому так запам’яталось, і він собі вирішив, що не хоче її одягати.

– Цього разу хитра спідниця до тебе не дісталась, але наступного разу, якщо будеш не акуратним, то прийдеться одягнути!

Ми вже пів години спокійно гуляли парком, коли син побачив свого найкращого товариша, вони почали бігати по траві та в один момент не встигли оглянутися, як двоє опинилися у калюжі. Тепер їхній вигляд був дуже смішним, але син не зрушував з місця. Я сама до нього підійшла.

– Мамо, не хочу, не хочу спідницю, – говорив він тихим і переляканим голосом.

Я ледь вголос не розсміялась з того, як сильно він злякався і не хотів, щоб на нього одягали спідницю.

– Я цей раз не рахуватиму! Ти ж випадково впав і вимазався, ще й постраждав! Сьогодні ніяких спідниць!

Маленький син дуже зрадів, почувши, що сьогодні він не одягатиме спідницю, проте у майбутньому це допомогло йому стати акуратнішим та охайнішим, а все через не бажання одягати спідницю!

Зараз він уже дорослий, а ми й досі згадуємо з ним цю ситуацію та сміємось до болів у животі.

Джерело