Через рік Олександрі 30. – Пора тобі за розум узятися, дитинку народити. Адже саме у цьому наше жіноче щастя! – Ви хотіли внучку? Ось, зараз народжу – і виховуйте! Наприкінці січня на світ з’явилося симпатичне дівчатко, назване Улянкою. Її мати через 1,5 місяці повернулася до свого звичайного життя, залишивши дитину на свою 51-річну маму та 74-річну бабусю

Олександра у своїх мами і бабусі була єдиною донькою та онукою. Батько пішов із сім’ї, коли маленькій Саші виповнилося трохи більше 3-х років, а дідуся нестало задовго до її народження. Тому, напевно, не маючи особистого життя, бабуся і мати буквально обсипали її своїм безмірним коханням.

Дівчинку балували, у неї завжди було все найкраще, все – на блюдечку. Від народження і до закінчення університету мама та бабуся купували їй лише брендові речі та взуття, щоб дівчинка була «щаслива» і не відрізнялася від інших.

Звичайно, виросла Олександра розпещеною, раз у раз вона вимагала гроші і витрачала їх виключно на розваги.

У 23 роки дівчина вирушила «на заробітки» у велике місто, залишивши провінцію, яка їй здавалася нудною і сірою. І якщо подруги виїжджали здебільшого, щоб знайти хорошу роботу та вдало вийти заміж, вона шукала лише гарне життя.

Ресторани, дискотеки, відпочинок за кордоном і жодних серйозних стосунків – Олександрі не подобався контроль, коли її намагалися зробити домашньою.

Гроші, щоправда, вона більше не просила у матері та бабусі, їй цілком вистачало зарплати перекладача. Одягали та взували її в основному кавалери.

Час збігав, і ось через рік Олександрі вже 30. Мама та бабуся все частіше просять онука чи онучку.

– Пора тобі родину створити, за розум узятися, дитинку народити. Адже саме у цьому наше жіноче щастя!

Ближче до свого дня народження Олександра приїхала «глибоко при надії» додому. Хто батько дитини – не говорить, мовляв, це не важливо.

– Ви хотіли внучку? Ось, зараз народжу – і виховуйте!

Наприкінці січня на світ з’явилося симпатичне дівчатко, назване Улянкою. Її мати через 1,5 місяці повернулася до свого звичайного життя, залишивши дитину на свою 51-річну маму та 74-річну бабусю.

Улянка довгі роки називала бабусю Ніну мамою, а прабабусю Фросю бабусею. Фотографії гарної жінки ігнорувала, не хотіла слухати вона і про те, хто на них зображений – їй і без неї, рідної мами, добре жилося.

Минулого року дівчинка пішла до першого класу. Мама викликала дочку, яка неохоче, але все ж таки приїхала. Улянка і Саша дивилися одна на одну з нерозумінням. Дитина не визнала маму, мама теж, оскільки була геть-чисто позбавлена батьківського інстинкту і не відчувала взагалі ніяких емоцій до доньки.

Олександра «відзначилася» 1 вересня, зробила спільні з донечкою фотографії, подарувала Уляні дорогу сукню і знову втекла. Дівчинка видихнула полегшено.

Нинішній рік став для Улянки найважчим, тому що пішла з життя дорога бабуся (прабабуся) Фрося і незрозуміла тітка-мама перебралася назовсім до їхнього будинку. Після столиці провінція дратувала жінку абсолютно всім і вона раз у раз зривалася на дитині.

«Мама» брала доньку за собою на побачення, часто підвищувала голос на дівчинку на вулиці, коли та не встигала за нею.

Бабуся Ніна все ще намагається навчити дочку, але та нічого не хоче чути – люблю, як вмію і виховую! Улянка останнім часом завжди сумна, замкнулася у собі хоче, щоб мамою знову була та, яка її виховувала довгі роки – мама Ніна. Тільки ось вік у жінки вже не той, щоб дитину піднімати, сили й здоров’я здають.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело