ЄДИНИЙ СИН ПОВІДОМИВ, ЩО ЗУСТРІВ ДІВЧИНУ, ВОНА З ДИТЯЧОГО БУДИНКУ, ОСВІТИ НЕМАЄ, ПРАЦЮЄ ПРОДАВЦЕМ МОРОЗИВА. Я БУЛА НЕ В СОБІ… ТА В ОДНУ МИТЬ CВІТ СТАВ ЧОРНИМ ДЛЯ НАС З ЧОЛОВІКОМ

 

Звуть мене Валентина Іванівна, у нас дорослий син, Антон, ні дружини, ні онуків, а так хотілося онуків. Син завжди вважав, що одружуватися треба один раз і назавжди, він говорив:

«Хочу таку любов, як у вас з татом, на все життя». Джерело

Ми з чоловіком одружилися, коли нам було, мені 18, а чоловікові 20, ось і живемо разом в любові та злагоді. У нас своя квартира, у сина своя.

Дзвонить син і каже, що, разом з другом Іваном поїдуть відпочивати на море, а по приїзді, він обіцяв купити нам путівки і ми поїдемо, відпочинемо, син ніколи про нас не забував. Ось проходить днів 10, дзвонить Антон і каже, що зустрів дівчину, вона з дитячого будинку, освіти немає, працює продавцем морозива.

Я була в не собі, яка така продавщиця, вона не пара нашому синові, без освіти, тим більше з дитячого будинку. Антон захлинаючись розповідав, яка вона добра, красива, і взагалі найкраща. Ми подумали, гаразд, приїде, поговоримо. Чоловік цю новину сприйняв спокійно, говорив:

«Ти ж хотіла онуків, ось і будуть. А освіту отримає, невже ми їй не допоможемо? »

Не пощастило моєму хлопчикові повертаючись додому, літак рoзбuвся при посадці. В одну мить cвіт став чорним для нас з чоловіком. Ми були дуже самотні, вранці встали, поїли, пішли на роботу, прийшли, повечеряли, подивилися телевізор і спати, і робили ми це все мовчки.

Минуло 10 років, ми зараз на пенсії, сидимо вдома, не працюємо. В один з чергових чорних днів, дзвінок у двері, я відкрила і обімліла, на порозі стояв молодий чоловік, як наш Антон в двадцятирічному віці, а поруч з ним молода, красива жінка.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩