Бабуся Ольга вирішила продати свою хатину, адже її доньки не могли поділити її між собою. Тому вирішили її продати, а гроші розділити. Забрали матір до себе, і вирішили, що вона житиме в них по місяцю. Як тільки місяць закінчувався, одна донька збирала мамині речі і везла матір до іншої доньки. Так сестри возили її по селу ще довго. Усі люди сміялися з них, а бабусю дуже шкодували. Вона так сумно дивилася у вікно, коли проїжджала повз своє подвір’я

 

Зараз я нагадала історію, яка відбулася колись у нас в селі. Відбулася вона, звичайно, ще багато років тому, але це питання, на жаль, і зараз залишається дуже актуальним. В наш час люди роблять ті ж самі помилки, на жаль, не задумуючись про майбутнє.

Якраз десь в той час, біля нас жила сусідка – бабуся Ольга. Дуже хороша, добра старенька жінка, весь час приходила до моєї мами в гості, коли ми були ще маленькими, приносила парне молочко і власні свіжоспечені булочки та пироги. Я ще в школі вчився тоді і дуже любив коли бабуся Ольга приходила вечорами до нас додому, розповідала цікаві, іноді сумні, історії про своє життя. Бабуся Ольга мала двох доньок. Дочок її я не знав, вони надто рідко приїжджали в село до матері, хоча жили і не так далеко від нас, в сусідньому районі, туди автобус ходив декілька разів на день.

Одного разу мама прийшла додому якась сумна та заклопотана, я запитав у неї що сталося, чому вона без настрою, а вона відповіла, що сусідка наша, бабуся Ольга, до якої ми вже звикли за всі ці роки, надумала свою власну хатину продавати. А ми так звикли до неї, особливо мама, бабуся Ольга вже була для нас дуже близькою людиною, іноді навіть родичів так не любиш, а її ми щиро любили. І мама турбувалася хто тепер буде нашими новими сусідами, хвилювалася, щоб то були хороші люди. А ще вона відразу сказала, що бабусі Ользі не варто отак просто продавати хатину і залишатися без власного куточка. Але хто ж її – чужу людину, буде слухати, тим паче, коли бабусі дві дочки з усіх сторін пропонували свою турботу та піклування. Мама це розуміла, тому, коли розмовляла про це з сусідкою, особливо не наполягала на цьому.

Виявляється, що бабуся Ольга продавала хату, бо дві дочки не могли поділити будинок матері між собою, а одній з них гроші були дуже потрібні, вона казала, що має проблеми, які потрібно вирішувати. Ось і зійшлися на тому, щоб материну хату швидко продати, гроші поділити між собою, а маму забрати до себе. Все б добре, але все вийшло зовсім не так як хотілося старенькій жінці. Бабусину хату вони продали швидко, у нас з’явилися нові сусіди. І, як потім виявилося, мама хвилювалася даремно. Вони хороші та дуже порядні люди, ми з ними відразу потоваришували і у нас були теплі стосунки багато років. А ось з бабусею Ольгою сталася ще та історія, чесно кажучи, для мене вона дуже сумною виявилася вона! Дочки домовилися, що мама буде жити у них по одному місяцю. І як тільки місяць закінчувався, одна дочка з речами відправляла маму до іншої. Як то було мамі сестер не цікавило, адже думали весь час лише про себе, як і завжди.

Ось так і возили бабусю щомісяця з речами одна до одної. Все село сміялося над цією історією, а мені було дуже шкода бабусю.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩