Чого, красуне, плачеш? Дай-но, п0вoрожу. – Якби ти знала, який гарний подарунок підготувала тобі доля! Цього ранку Христинку до садочка не збирали…

 

Торт для мами. – Як гарно зірки моргають…Наш День. Автор: Ольга ЧОРНА.

– Вони кличуть нас, Христинко.

– Куди, мамо?

– Щоб ми знайшли у небі свою зірочку. І щоб не ступали по чужих слідах.

– Але ж ми не по небі – по землі ходимо.

– Думками у небо злітаємо…

Мама, молода й гарна, розчісує гребінцем довге волосся і вплітає у нього зорі…

Цей сон Христина часто бачила, коли була дитиною. Не знала материного імені і як виглядає, але вірила: вона справді така, як приходить у сни. І колись мама обов’язково знайдеться…

Від крихітки породілля відмовилася відразу ж після пологів.

– Галю, ніхто не знав про твою вaгітність. Ти сама ще дитина. Треба вчитися, вийти заміж, – переконувала мати. – А це… просто твоя помилка. І ти маєш викреслити її з життя… Все забути! Назавжди!

…Маленьку назвали Христиною. У трирічному віці дівчинку удочерили.

Христинчине щастя тривало, поки не захворіла мама Неля. Тато Артем після роботи поспішав до дружини в лікарню. Потім готував нехитру вечерю для доньки. Невміло прасував маленькій сукеночку до дитячого садка. Вкладав Христинку спати. Виходив на балкон і палив цигарку за цигаркою…

Після другої опeрaції Неля повернулася додому в iнваліднoму візку. Виховувати дитину пoдружжю стало тяжко.

Цього ранку Христинку до садочка не збирали. Мама плакала. Тато мовчки сидів за столом. Христинка витерла мамі сльози. А вона гладила маленьку по голові і просила прощення. Потім тато збирав Христинчині речі. Мама заплела дві кіски. Одягнула нову сукеночку.

– Ми поїдемо до бабусі?

Ніхто Христинці не відповів. Її повертали назад до дитячого будинку…

Згодом Христина стала першокласницею школи-інтернату. Її назвали Метеликом через кучеряве волосся пшеничного кольору і непосидючість. Медсестра Марія Михайлівна, якій припала до душі Христинка, запитувала в інтернатської медички:

– Ну, скажіть, як можна було відмовитись від такого ангела?

– Від цієї дитини двічі відмовились.

– Це ж як?

Лікарка розповіла про Христинчині перипетії. Сорокарічна медсестра, яка пережила два викидні, була вражена:

– Яка несправедливість трапляється в житті! Тут хочеш народити – і не можеш. А якась… Господи прости… викидає дитину, наче непотрібну річ.

Марія Михайлівна інколи клала в Христинчині долоньки ласощі й зітхала. Дівчинка дякувала і також зітхала. Вона ще пам’ятала маму Нелю…

Коли Христина підросла, у її сни почала приходити жінка, яку вона називала мамою. Тоді й нафантазувала: коли виросте – вивчиться на кондитера. Зустріне маму і готуватиме для неї найсмачніші у світі тістечка. Чомусь Христині здавалося, що мама любить ласощі. А ще спече кращий торт за той, який бачила на вітрині, коли вихователька повела їхній клас на екскурсію до магазину…

Одна з Христиних мрій збулася – вона стала кондитером. А інша мрія шукала матір…

…Галя ніколи не згадувала, що десь живе її донька. У неї – вдале заміжжя, сини-близнюки, гарна робота. Чоловік і гадки не має про гріх дружини. Їхня сім’я для друзів і знайомих – приклад родинної злагоди, любові, достатку. А заможні батьки підсобляють своїй одиначці й не натішаться внуками…

…Таня, з якою Христина винаймала житло, а, відтак, дівчата стали подругами, збиралася до архіву.

– Христино, ходімо разом. Я не буду засиджуватися довго. Чесно-чесно. Лише переглянемо дві підшивки старої газети. Там мають бути статті про моє село.

– Сподіваюся, після виходу книжки село поставить тобі пам’ятника.

– Наразі це буде невеличка книжечка. Просто моє село має дуже цікаву історію. А голова сільрада – мій хресний. Обіцяв скромну фінансову допомогу. І на роботі, у видавництві, трошки допоможуть.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩