“ХЛОПЧИК І ЯБЛУНЯ”. ЦЮ ПРИТЧУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ УСІМ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ, ЯК ІНКОЛИ НЕПРАВИЛЬНО МИ СЕБЕ ПОВОДИМО ПО ВІДНОШЕННЮ ДО НАШИХ БАТЬКІВ

 

Давним-давно жила-була гілляста і велика яблуня. Маленький хлопчик любив приходити до неї і бавитись біля неї. Він забирався на верхівку яблуні, їв там яблука, а потім дрімав в її тіні. Він любив це дерево, а дерево любило його, любило грати з ним.

Час минав, хлопчик підріс і вже не бував біля яблуні кожен день.

Одного разу він прийшов до дерева з сумним виглядом.

– Підійди і пограйся зі мною – попросила яблуня.

– Я вже не маленький, я не граю більше біля дерев – відповів хлопчик. – Я хочу іграшки. Мені потрібні гроші, щоб їх купити.

– Вибач, я не маю грошей, але ти можеш зібрати всі мої яблука і продати їх. Тоді у тебе будуть гроші.

Хлопчик дуже зрадів! Він зірвав з дерева всі яблука і пішов задоволеним.

Хлопець не приходив після того, як взяв всі яблука. Дерево сумувало.

В один прекрасний день хлопчик, який вже перетворився на дорослого чоловіка, повернувся. Яблуня зраділа.

– Іди сюди, пограй зі мною!

– У мене немає часу грати з тобою. Мені потрібно працювати, я утримую свою сім’ю. Зараз нам потрібен дах. Можеш допомогти мені?

– Вибач, мені ніде вас прихистити. Але ти можеш спиляти мої гілки і збудувати собі будинок.

Чоловік зрубав всі гілки дерева і пішов задоволеним. Яблуня була рада бачити його щасливим, але він з тих пір не приходив. Їй знову було самотньо і сумно. В один спекотний літній день чоловік повернувся, дерево було просто щасливе побачити його!

– Підійди і пограй зі мною!

– Я вже старію. Хочу відправитися в плавання, щоб відпочити. Ти можеш мені дати човен?

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩