Я мала непросте життя. Був період, що й на хліб не вистачало грошей. Потім мені знайома порадила знайти місце на базарі. Сьогодні я маю власну квартиру, машину, магазини. Я вийшла заміж за свого конкурента і ми вже 10 років живемо разом. Я забрала до себе свою маму. Хочу розповісти людям та родичам, які мені зараз заздрять, як мені моє багатство нелегко далося

 

Зараз я живу не бідно, а, можна сказати, в доброму достатку, сьогодні день я маю власний бізнес, хорошу квартиру і машину. В мене люблячий чоловік і двоє прекрасних дітей. Але коли я згадую як я до цього всього йшла, мені дуже сумно на душі стає.

Це було на початку дев’яностих. У той рік, після дев’ятого класу, я пішла навчатися в технікум, добре, що пройшла за балами на бюджет. Мама була дуже рада, що я вступила, так як на платне ми б не потягнули, адже мої батьки були далеко таки не багаті люди. У день зарахування мама мене привітала, купила мені шоколадку, адже грошей на щось більше не було, зате татусь як завжди відмічав з друзями в гаражі. Він взагалі не брав участі у моєму вихованні, та й взагалі, у моєму житті. Все тягла на собі моя матуся, працюючи на двох роботах.

Планувалося, що я буду жити в гуртожитку, так як додому не наїздишся, далеко та й гроші на дорогу теж потрібні, а взяти їх зовсім ніде. Та й умови проживання з таким батьком вчитися не дозволяли, мені було важко дивитися на мамине життя.

Спочатку було враження від гуртожитку погане, на кухні з чотирьох працювала тільки одна конфорка, по стінках повзали таргани. Загалом умови погані. Але вибору не було, мусила якось жити. Я тішила себе, що це не надовго і скоро все мине.

Вже на другому курсі я влаштувалася прибиральницею в невеличке кафе, де працювала з вечора до опівночі. Було дуже важко, були такі моменти, що просто хотілося на все плюнути і бігти без зупину. На той час мені було всього 16 років. Працюючи прибиральницею я могла дозволити нарешті орендувати кімнату і купувати кращі харчі, адже раніше їла одні макарони та картоплю, навіть яйця могла собі дозволити рідко.

Всіма правдами і неправдами я досить таки непогано закінчила технікум і зіткнулась з новою проблемою – робота. Роботу по спеціальності знайти було дуже важко, фактично не можливо. Ще пів року я працювала прибиральницею і шукала роботу за фахом, але все марно. Тоді одна з моїх знайомих запропонувала піти продавцем на місцевий базар. Я погодилась, адже вибору не було, моя робота не дозволяла мені дозволити елементарного, я постійно на всьому економила, а на одяг і зовсім ніколи не вистачало.

Було важко, особливо в холодну пору року, але платили більше ніж прибиральниці. Торгувала я овочами і фруктами. Потім, коли я зрозуміла як тут все побудовано, я зібрала невелику суму грошей, ще трохи мені дала мама і спробувала відкрити своє місце. Їздила на оптовий базар, закуповувала продукти і продавала їх на базарі.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩