Степан Семенович дивився на дружину з явною неприязню. « Да-а-а-а! – думалось все частіше, – Не та вже Лідка-квітка, яку під вінець повів. Сорок п’ять, хай що там кажуть, для жінок практично старість».

 

Степан Семенович дивився на дружину з явною неприязню. « Да-а-а-а! – думалось все частіше, – Не та вже Лідка-квітка, яку під вінець повів. Сорок п’ять, хай що там кажуть, для жінок практично старість».

Степан Семенович дивився на дружину з явною неприязню.

— Да-а-а-а! – думалось все частіше, – Не та вже Лідка-квітка, яку під вінець повів. Сорок п’ять, хай що там кажуть, для жінок практично старість.

Он і у його, колись тендітної дружини звідкись узялись обвислі боки і чималенький животик. Риси, колись прекрасного обличчя якось огрубіли. Погляд, колись променистий і відкритий, став сумним з якоюсь поволокою.

Поглянув в дзеркало на себе. Та він в свої 50 майже парубок. Так трохи сивого волосся є, але ні живота, як у його однолітків, ні зморщок. Легко сплутати з молодиком, та й чого плутати – молодик він і є.

Рішення прийняв одразу і без сентиментів. розлучення і поділ майна єдиний варіант. З Людією їх більше нічого не пов’язує. В кінці – кінців навколо повно молодих і красивих. Чому він повинен скніти біля не любої дружини.

— Лідо, я ще молодий і гарячий! Ти, сама розумієш, втратила свої принади. Я не хочу більше жити з тобою в одному домі. Розлучаємось.

Лідія Іванівна лиш криво усміхнулась:

— А ти не забув скільки тобі років, кавалер! Ти ринок моніторив? Там такі, як ти ще комусь потрібні?

Степан Семенович сприйняв слова дружини, як комплімент. Розлучились. Отримали кожен по однокімнатній квартирі і машині.

— Ну нарешті, – радо відкоркував улюблений напій в компанії друзів, – нарешті я жити почну, без якоря!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩