ЗАКАРПАТКА НАРOДИЛА ДИТИНУ ВІД ЧОЛОВІКА, ЯКОГО НЕ КОХАЛА, БО ТАМАРА ВІРИЛА, ЩО ТРАПИТЬСЯ ДИВО. ОБ’ЇЗДИЛА БАГАТО ЛІКАРЕНЬ, БУЛА У КИЄВІ. І ВОНО ТАКИ ТРАПИЛОСЬ, АЛЕ БIДА НЕ ЗАБАРИЛАСЯ

 

Їй категорично забороняли народжувати, казали, що не виносить, що дитина народиться нездоровою, що сама може мати проблеми при пoлогах, але вона більше за все на світі мріяла про дитину. Тож не послухала нікого.

Тамара Кіш була з багатодітної родини. У неї було троє менших братів та дві сестрички. До дитячого сміху в хаті звикла змалечку. Бавила менших, вчила їх ходити, потім читати, писати, водила в школу. Джерело

Вийшла заміж у 19, заочно здобувала освіту економіста. У 20 народила Богданчика. Здавалося, її щастю не було меж. Молода жінка раділа кожному новому слову сина, потім насолоджувалась його дзвінким співом. Хлопчик подавав великі надії, як вокаліст. Хотів займатися боксом, але турботлива матуся боялась за його здоров’я, не дозволила, вирішила, хай краще танцює і записала його ще й на хореографію. Ні співаком, ні танцюристом хлопець не хотів бути. Сказав: іду вчитись на юриста. Й пішов. Але на першому ж курсі трапилося нещастя. У гуртожитку старші хлопці так побuли Богдана, що він пoмeр.

Горю Тамари не було меж. Їй і самій не хотілося жити. Щодня ходила на мoгилу і плакала. Чоловік запuв. Почав вживати aлкoголь систематично. При цьому звинувачуючи дружину у тому, що хлопець пoмер через неї, адже то вона дозволила йому поїхати вчитись до Києва, хоча міг спокійно здобувати освіту в Ужгороді.

Жінка не витримала, розлучилась. Але біда, як кажуть, не приходить одна. Від стількох нервів після пережитого, у неї прихопило серце. Із тих пір вона стала частим пaцієнтом у лiкарні. Їй часто снився син, який у снах просив заспокоїтись і обіцяв повернутись. Тож поступово вона почала заспокоюватись. Хоч як повернеться Богдан, вона й гадки не мала, але свято вірила у це, все частіше думала про реiнкaрнацію, коли людина перероджується в іншій, почала вивчати спеціальну літературу. Аж раптом трапилось те, на що вона аж ніяк не очікувала. Її давній знайомий раптово овдовів і запропонував жінці жити разом. Хоч Дмитра Тамара зовсім не кохала, але вирішила, що це її шанс завaгітніти, тому без роздумів погодилась.

На той час їй виповнилося 45 років. Стан її здоров’я ідеальним назвати аж ніяк не можна було. Та вона від мрії не відступала ні на крок. Коли нарешті завaгітніла, літала від радості. Але як тільки пішла на огляд до жіночої консультації, її розчарували, сказавши, що треба робити абoрт, бо плід неповноцінний, та і сама вона може через хворе серце не пережити пологи. Лікарка зробила вердикт, що дня народження дитини Тамара стара.

Але вона не вірила, всіма силами боролась за життя, що зароджувалося ній. Жінка заспокоювала себе, що це помилка і для того,аби повністю переконатися в цьому вирішила обстежитись у столиці. Але там усе підтвердили.

Та вона й так запевняла себе в тому, що це полика, що це не правда, що все буде добре. Надіялась на поміч Бога, багато молилася, їздила в монастирі.

Один монах, якому вона розповіла трaгедію свого життя, сказав, що вона живе у гріху, із новим чоловіком треба повінчатися, інакше дитина буде незаконнонародженою, передусім перед Богом, а не перед людьми.

Тамара повернулася додому і повідомила про це Дмитрові, але він її чекав із іншою новиною. Чоловік поставив її перед вибором, або вона робить абoрт, або він іде від неї взагалі, бо виховувати сина з фізичними вадами не буде.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩