У нас сім’я з 6 чоловік: 4 брата і дві сестри. Не можу назвати наc дружними. Скоріше, навпаки: більш розрізненої родини, в якій всі чужі одне одному, я не бачив. Від цього, звичайно, стає дуже сумно.  Кожен вважає себе особливим, кращим за інших. Я добре розумію, що не кожен зобов’язаний приймати думку іншого, що має прово на свою власну. Але одна родинна історія вибила мене з колії остаточно, я навіть тепер не знаю, що робити

 

У нас сім’я з 6 чоловік: 4 брата і дві сестри. Не можу назвати наc дружною. Скоріше навпаки: більш розрізненої родини, в якій всі чужі одне одному, я не бачив. Від цього, звичайно, стає дуже сумно. 

Кожен вважає особливим, кращим за інших. Я добре розумію, що не кожен зобов’язаний приймати думку іншого, що має прово на свою власну. Але одна родинна історія вибила мене з колії остаточно, я навіть тепер не знаю, що робити…

Живе через стінку від нас сусід, приблизно 40 років йому. Скільки його пам’ятаю стільки він і зловживає.  Рік тому залишився він зовсім сам, мами яка його тягла, не стало.

Не буду описувати всю допомогу, яку я йому надавав  за весь час знайомства з ним. Справа не в цьому.

В черговий раз він зайшов, як часто бувало, попросити трохи грошей на хліб. І запропонував переписати на мене будинок! Він, виявляється, знає, що залишилося йому вже не довго.

Я,зрозуміло, від його пропозиції не відмовився. Скоро я розпочав займатися оформленням і всім, що для цього необхідно.

На радощах і на довірі я повідомив цю новину братові, якого вважав найближчим до мене з усіх.

Це була моя велика помилка!

Він виявився спритнішим. І швиденько пішов до сусіда.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩