Сім’я зрадила мене

 

Ось така неприємна ситуація склалась в останні роки в моєму житті.

Коли мені було 20 років, то моя 80-річна бабуся вже не могла себе обслуговувати і на сімейних зборах було вирішено, що я до неї переїду і буду доглядати в міру сил, поки вчуся. Батьки на той момент працювали, старший брат (старше на 12 років) теж працював, плюс у нього як раз тільки народився другий син. Там же було вирішено, що мені в спадок за допомогу дістанеться бабусина одиничка, тому що у батьків є своє житло, а брат живе в трикімнатній квартирі дружини.

Розуміючи, що обзавестися власним житлом в столиці у мене шансів мало, та й бабусю шкода – стали ми жити разом. Хто жив з людьми похилого віку, мене зрозуміють – це не найвеселіше заняття для молодої дівчини. Вночі вона ходила по квартирі, включала світло і читала або дивилася маленький телевізор, хоч і тихо, але я ж спала в 2 метрах на розкладному кріслі і природно мені це заважало.

 Я готувала, прала, прибирала і намагалася вчитися. Через рік я повідомила родичам, що хочу зняти квартиру поблизу від бабусі і приходити до неї вранці і ввечері, приносити їжу, забирати брудну білизну, складати компанію. Мені просто потрібен був свій простір для усамітнення! Я ночами позмінно підробляла в фаст-фуді і писала курсові з рефератами, щоб оплатити знімання студії в 2 хвилинах ходьби від бабусі.

Батьки фінансово ніяк не допомагали, та й саму бабусю провідували пару раз на рік. Та й брат теж майже не з’являвся. Тільки тикали мені тим, що раз квартира дістанеться мені, то і бабуся – моя проблема.

Згодом я закінчила універ і змінивши три роботи за фахом знайшла те, що шукала – хороша оплата і можливість кар’єрного росту. Там я працюю вже 4 роки і домоглася чималого.

Бабуся за ці роки здала ще сильніше і мені тепер уже доводиться оплачувати доглядальниць – денну і нічну, щоб вони змінювали їй підгузники, вчасно годували, не дозволяли самовільно йти з дому.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩