СЕРГІЙ ПАКУВАВ РЕЧІ. НА ХОДУ, ХАПАВ ЛИШЕ НАЙПОТРІБНІШЕ: ХОТІВ ВСТИГНУТИ, ПОКИ ДРУЖИНА З РОБОТИ НЕ ПОВЕРНУЛАСЯ ЯКОМОГА ШВИДШЕ ВТЕКТИ. ВІД ДРУЖИНИ, ВІД ДІТЕЙ. УЖЕ СТОЯВ НА ПОРОЗІ З ВАЛІЗОЮ, ЯК ІЗ ЛІФТА ВИЙШЛА СВІТЛАНА

 

Сергій пакував речі. На ходу, можна сказати, хапав лише найпотрібніше: хотів встигнути, поки дружина з роботи не повернулася… Встигнути якомога швидше втекти… Від дружини, від дітей… І розпочати нове життя… Життя без турбот і без проблем.

Уже стояв на порозі з валізою, як із ліфта вийшла Світлана. Джерело

– Ти куди? – здивовано запитала чоловіка.

– Іду до іншої жінки, – випалив на одному диханні, –в нас з тобою більше немає нічого спільного. Нічого!..

Не дивлячись у вічі дружині, враз розвернувся і побіг сходами вниз. Швидкі кроки ставали дедалі тихішими, і враз рипнули вхідні двері під’їзду. А Світлана все ще стояла на порозі, спантеличена і дещо розгублена. «Нічого спільного? – подумки ставила собі запитання. – А діти?..» І навіть зараз жінка думала лише про одне – як пояснити Дмитрикові й Оленці, що тато їх залишив?

Сергій сів в автомобіль. Із полегшенням видихнув: «Ну, нарешті! Швидше б до коханої, до Наталки…І розпочати нове життя…» А минуле? Все, спалено всі мости, ніби й не було його, цього минулого,в Сергія…

Замолоду в Сергія було багато дівчат. Якісь затримувались у його житті трохи довше, інші – лише декілька годин. Одружуватись не квапився. Був упевнений: дружину потрібно вибирати, як кажуть, до життя – дбайливу, віддану, господарську. А такі чомусь Сергієві не траплялися. І раптом у його житті з’явилася Світлана.

Познайомився з нею на весіллі друга. По-дитячому наївна, проста і водночас інтелігентна, надзвичайно вродлива дівчина відразу полонила серце Сергія. І вже за декілька місяців він запропонував Світлані вийти за нього заміж. Дівчина погодилась. Сергій був, як кажуть, на сьомому небі від щастя. Одне за одним народилися в подружжя діти. Є квартира, авто, високооплачувана робота… І батьки – і її, і його – допомагають… Чого ж іще треба? Життя, як кажуть, вдалося, і Сергій був упевнений у цьому…

А це декілька років тому в їхньому офісі з’явилась Наталка. Приїхала вона із сусідньої області за скеруванням. Мала жінка маленьку доньку, яку залишила вдома з мамою. Ото й усе, що знали про нову співробітницю колеги.

Наталка була компетентним працівником, якого всі цінували, і дуже часто, на прохання керівника, залишалась після роботи. Тоді й зблизились вони із Сергієм. Не такий уже й молодий начальник, як хлопчисько, закохався у свою підлеглу…

Планів на майбутнє з Наталкою Сергій не мав. Жив, як кажуть, сьогоднішньою зустріччю. Але жінку такі стосунки згодом почали не влаштовувати, і вона поставила умову: або залишаєш сім’ю і переїжджаєш до мене жити, або розлучаємось. Залишати сім’ю Сергій не мав наміру – так і сказав про це Наталці. А вже за декілька тижнів на колінах просив у неї пробачення.

– Не можу я без тебе… – визнав.

На початках усе в них було так, як і раніше. Сергій не шкодував для Наталки нічого: купував їй одяг, водив у ресторани. Двічі на рік вони їздили за кордон на відпочинок… Про дітей і тим паче про колишню дружину чоловік і думати забув. Тільки коли навідувався до своїх батьків, мати дуже просила, щоб повертався в сім’ю.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩