Ввечері Ніна приходить додому. Несе важкі сумки з продуктами, сьогодні була зарплата. Вона й досі годує всіх трьох своїх дорослих дітей. Вдома її чекає гора брудного посуду, порожній холодильник та голодні діти. Якось жінки вже не могли мовчати на роботі, дивлячись на втомлену жінку, вони самі почали з нею розмову

 

Якщо людина не цінує себе і свою працю, її не цінуватиме ніхто, навіть рідні люди, і це дуже гірка правда нашого сьогодення.

– Пані Ніно, можливо ви чай поп’єте з нами хоч сьогодні, куди вам вже зараз спішити?

– Ні, не зможу сьогодні, вибачте мене, будь ласка, мені ще на другу роботу треба встигнути сьогодні, поспішаю дуже.

Ніна вже багато років прибирає головний офіс компанії: близько 10 кабінетів і трохи більше 50 співробітників. Хороші зарплати, звичайно, і завищені вимоги до всіх без винятку, починаючи від менеджера і закінчуючи звичайнісінькою прибиральницею.

Ніна вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там всі приміщення прибрані, сміття винесено і пил протертий до блиску, жінка відправляється поспіхом додому для того щоб перепочити хоч трішечки і потім приготувати вечерю на всю велику сім’ю. Коли всі вечеряють, вона теж швидко миє за всіма посуд і прибирає, бо вранці потрібно прокинутися, щоб приготувати сніданок усім і обід.

Ніна вже 26 років у шлюбі, народила 2 дочок і сина. Чоловік багато років п’є. Зараз ноги каже його турбують, а раніше, повертаючись з роботи, втомлена Ніна його по сусідах та друзях шукала, і вела на собі додому.

А сьогодні додому вона тягне два великі пакети з продуктами, ввечері вона отримала зарплату. Біля вхідних дверей зустрічає її маленька внучка Світланка, за нею стоїть незадоволена середня дочка Міла.

– Чому так довго? Вона мені вже всі вуха прожужала вже! Подивися за нею, поки я пройдуся, до друзів сходжу, хоч трохи голова відпочине!

Дівчина, не дочекавшись згіднох відповіді своєї мами, тікає з дому голосно грюкнувши дверима. Маленька Світланка, посміхаючись, проситься на ручки до бабусі. Хоч руки у бабусі втомлені та натруджені від важкої праці, але вона бере внучатко на руки. Рання дитина, народжена, як здавалося колись Мілі, від великої любові, через два роки потрібна була лише бабусі і тітці.

Втомлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті, які вже давно засохли, їх варто мити не одну годину – все як і завжди. Ніна сумно зітхає, садить свою маленьку внучку за стіл і дає їй листок і олівчики, щоб трішки помалювала, бо Ніні ще стільки всього потрібно встигнути зробити. Сама жінка відправляється готувати. Ніна витягує з сумки усі продукти, які сьогодні купила, відкриває порожній холодильник і все кладе гарненько на полички. Миє велику каструлю і йде по картоплю.

Через годину з’являється молодший син злий та голодний. З порога він бурчить на втомлену матір, жаліється, що ще з обіду зовсім нічого не їв. І знову Ніна у відповідь лише мовчить, вислуховуючи кожен докір.

До 8-ої години вечора вона йде на третю роботу, в цей час вона ходе прибирати у великий швейний цех. Світланка залишається вдома зі своєю тіткою.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩