ПОВЕДІНКА МОГО ЧОЛОВІКА З КОЖНИМ ДНЕМ СПІЛЬНОГО ПРОЖИВАННЯ ЗДАВАЛАСЬ МЕНІ ВСЕ ДИВНІШОЮ І ДИВНІШОЮ. А ПОТІМ Я СТАЛА ПРИДИВЛЯТИСЯ, ЯК ЖИВУТЬ БАТЬКИ МОГО ЧОЛОВІКА, І ДУЖЕ БАГАТО МЕНЕ НЕ ПРОСТО ЗДИВУВАЛО, А Й НАСТОРОЖИЛО

 

Поведінка мого чоловіка з кожним днем спільного проживання здавалась мені все дивнішою і дивнішою. А потім я стала придивлятися, як живуть батьки мого чоловіка, і дуже багато мене не просто здивувало, а й насторожило

Я ще до весілля бачила, що з мого Віталика кожне слово тягнути потрібно. Але особливо не заморочувалась – я сама люблю побалакати і мене цілком влаштовувало, що я можу поговорити за двох. Тим більше, що Віталик завжди уважно слухав.

І взагалі, чоловіча небагатослівність мені здавалася символом мужності. Чоловіки повинні більше робити, ніж базікати, правда?

Та й після весілля в цьому плані мене спочатку нічого не напружувало. Але потім я стала придивлятися, як живуть батьки мого чоловіка, і дуже багато мене не просто здивувало, а й насторожило.

Вони між собою майже не розмовляють! Ну, може, коли нікого немає, і кажуть щось, але ось за рік майже в моїй присутності тільки обмінюються якимись короткими фразами. Вони навіть телевізор дивляться мовчки!

Я стала чоловіка розпитувати, він підтвердив, що дійсно батько – мовчун. Мама інша була, але з батьком звикла вже за багато років. Віталик сказав, що характером в батька – теж не великий любитель поговорити.

А у нас в родині все обговорювалося: плани, справи кожного, новини розповідалося про навчання, про роботу. І взагалі поговорити завжди було про що. Така різниця в сім’ях наших з Віталиком батьків, що навіть дивно, як по-різному люди живуть.

Але я не про те, що мені розмов не вистачає. Вони в тій родині живуть – кожен по собі, ні про що не радяться, кожен має якесь своє життя і не особливо цікавиться життям інших. Ось, напевно, найточніше підійде визначення, чого мені не вистачає – він не радиться зі мною ні про що: не розповідає про свої проблеми, та й моїми, не так, щоб цікавиться – я сама все відразу розповідаю без питань. І рішення приймає теж без мене. А мене це дуже ображає.

Ось приклад: нам потрібно було купити холодильник. І це була наша перша спільна покупка. Я дивилася різні моделі, розповідала чоловікові і уявляла, що в суботу, ми з ним, вже, як сім’я, підемо в магазин, разом виберемо холодильник, а потім порадимося, куди його краще встановити і будемо разом радіти нашому першому великому придбанню.

Але, коли я прийшла в п’ятницю з роботи, то на нашій маленькій кухні, потіснивши всі меблі, височів білосніжний мастодонт неймовірних розмірів. А поруч сидів чоловік і гордо дивився на мене. Я не знала, що казати! По-перше, мені відразу не сподобалося, що він зі мною не порадився і навіть не подумав, що саме я хочу купити, по-друге, як з’ясувалося, він віддав за нього всі гроші, включаючи і ті, що були відкладені на пральну машинку . Крім того, холодильник був занадто великим і для нашої квартири, і для наших потреб.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩