– ВІТЯ? А НАВІЩО ВІН ТОБІ? – ЗВЕРХНЬО КИНУЛА СВЕКРУХА. – ТИ ЩО, ВИРІШИЛА, ЯКЩО ПОВІДОМИЛА “РАДІСНУ НОВИНУ”, ТАК ВСЕ ТОБІ НА БЛЮДЕЧКУ ПІДНЕСУТЬ: СТОЛИЧНУ ПРОПИСКУ, КВАРТИРУ, БАГАТОГО ЧОЛОВІКА? ТИ НА ЩО РОЗРАХОВУВАЛА?

 

– Вітя? А навіщо він тобі? – зверхньо кинула свекруха. – Ти що, вирішила, якщо повідомила “радісну новину”, так все тобі на блюдечку піднесуть: столичну прописку, квартиру, багатого чоловіка? Ти на що розраховувала?

Все було, як у поганому романі. Я приготувала смачну вечерю, запалила свічки і чекала Віктора з роботи. Не просто чекала – я хотіла повідомити йому, що у нас буде дитина. Віктор – це чоловік, з яким ми жили в цивільному шлюбі вже майже два роки. Коханий чоловік…

Жили, до речі, зовсім непогано. Не сварилися, знаходили спільну мову з основних питань, а якщо і сперечалися, то зрідка і через дрібниці. Для мене не було сумнівів, що ми – ми сім’я, і ​​справа за малим – штампом в паспорті, відсутність якого нас обох якось не хвилювала.

Нарешті він прийшов, і я з порога повідомила йому радісну новину: «Ми станемо батьками!». Але реакція, його, була зовсім не такою, як я очікувала. Мій коханий спочатку сторопів, відсунувши мене з проходу пройшов до кімнати, підійшов до столу перехилив прям з горла, осушив ємність не відриваючись… Я думала, що він приходить до тями від несподіванки, радісної несподіванки, але тут він почав щось бурмотіти про малу зарплату, каже, про поїздку в Єгипет, і, врешті-решт, прозвучало неочікуване: «Ми ще не готові, давай  щось із цим зробимо!».

Вечеря холонула на столі, а Віктор носився по кімнаті і намагався мене переконати, що ми ще молоді, що нам рано от так безвідповідально занапастити своє життя в пелюшках і памперсах, що доказів «проти» малюка було багато, а «за» – ні одного. Я мовчала і слухала. Про що думала? Про малюка, який ще не з’явився, а його батько вже хоче його аби його не було взагалі. Про те, що, мабуть, мені доведеться вирішувати самій своє подальше життя. І про Віктора, про людину, яку я люблю, з яким мріяла прожити довге життя.

Я не знала, як реагувати. Мені здавалося, що це він від несподіванки, що, коли Віктор звикне до думки, що стане батьком, все зміниться, і ми знову будемо щасливі, але вже втрьох.

Коли я сказала, що, напевно, малюк все чує, про те, як його не хоче рідний батько, Віктор аж побілів від люті, грюкнув дверима і пішов. Я не стала ні плакати, ні вирішувати щось, а просто лягла спати. Напевно, я була в глибині душі переконана, що Віктор завтра повернеться, буде просити вибачення, і скаже, що він просто не міг усвідомити, що його слова були необдуманими, а насправді, все чудово, і ми тепер одружимося …

Вранці, і правда, в дверях повернувся ключ, і я радісно вискочила назустріч. Але це був не Віктор – в коридорі, по-хазяйськи поправляла волосся перед дзеркалом його матінка. Вона оглянула мене крижаним поглядом з голови до ніг і пройшла в кімнату.

– А Вітя де? – я відчувала, що насувається лихо, але ще на щось сподівалася.

– Вітя? А навіщо він тобі? Ти що, вирішила, що залетіла, так все тобі на блюдечку піднесуть: столичну прописку, квартиру, багатого чоловіка? Ти на що розраховувала?

Я повинна пояснити, що мати Віктора сказала правду – я родом не зі столиці, в той час закінчувала університет і жила в гуртожитку. З Віктором ми познайомилися випадково, на вулиці, а через півроку він запропонував жити разом, в його квартирі. Він працював, а я вчилася і займалася усіма домашніми справами. Мені здавалося, що це нормально, адже мені залишалося всього три місяці до диплома, а там би і я почала працювати. А поки я отримувала стипендію, та й батьки надсилали гроші, тобто, я не була на його утриманні.

Але мати Віктора продовжувала обсипати мене образами і порожніми надуманими звинуваченнями. Я один раз спробувала заперечити, що це ж її онук, на що вона розлютувалася ще сильніше. І тут я почула, що, виявляється, вона не заперечувала, щоб у її сина була постійна, як вона сказала «чистенька і порядна» дівчина, а ось одружуватися він буде в своєму колі і вже, звичайно, не на «заїжджій». На завершення вона зажадала від мене ключі, почекала, поки я зберу свої особисті речі, і випровадила мене за двері.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩