Зниклий подарунок

 

У мене дуже серйозна алергія на кішок. Дізналася я про це зовсім випадково. На моє повноліття подружки подарували мені наймиліше персидське кошеня. Раніше тварин в нашому домі не було, а тому про свою алергію я навіть і не здогадувалась.  На жаль, кошенятко тоді довелось віддати.

Однак це пояснення зовсім не влаштовує мою 9-річну дочку, яка з раннього дитинства мріє про кошеня.

Аня з задоволенням їздить до бабусі в гості, адже у свекрухи 4 кішки, які живуть у неї постійно, плюс, інколи ще кілька хвостатих живуть у неї, поки дочка Ірини Сергіївни шукає їм нових  господарів.

Я, на відміну від своєї дитини, вдома в Ірини Сергіївни не буваю. Така велика кількість кішок викликає у мене набряк носа, невпинне чхання та важкість дихання. До нас додому свекруха теж не ходить – на її одязі неміряна кількість котячої шерсті. І якщо з дочкою все просто – приїхала від бабусі – одяг одразу в прання, то свекруха на такі жертви заради задоволення побувати у нас в гостях, чомусь, не згодна. Так що бачимося ми на нейтральній території, та й то – зрідка.

Чоловік часто бував у своєї мами. Він і  по господарству допомагав, і по місту возив. А останні пару місяців, якраз після дня народження дочки, чоловік став від своєї мами ховатися. Ірина Сергіївна дзвонить, про щось просить, чоловік відразу вигадує тисячу й одну відмовку, чому у нього не вийде приїхати. На мої розпитування, чоловік бурмотів у відповідь щось невиразне, типу – втомився, машина барахлить, часу немає, завтра поїду.

До того, він і Аню перестав возити до бабусі, так само ніби ховаючись від дочки. Чим довше чоловік не з’являвся у своїй матері, тим більше всяких чуток початок до мене доходити. Моя двоюрідна сестра працює разом з сестрою чоловіка, Вірою. І судячи з вигадок Віри, це я посварила її маму і брата.

Я знову почала питати у чоловіка – в чому справа? Чоловік почав прямим текстом говорити, що мене це не стосується. Ну не стосується – і нехай не стосується. Я точно знала, що ні в чому не винна і ніякої провини за собою не відчувала.

Все б нічого, якби свекруха минулих вихідних до нас у гості не приїхала, вперше за багато років. Прийшла, вивантажила пакет з котячим кормом, вручила мені упаковку таблеток від алергії й почала кричати на всю квартиру:

– Киць – киць – киць! Муся, киць – киць – киць, йди сюди, моя хороша!

Я вже було подумала, що вона з глузду з’їхала.

– Ірина Сергіївна, Ви прекрасно знаєте, що в цьому домі не може бути кішки!

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩