Щоб все з’ясувати, Оксана пішла до Галини, але вдома її не було. А на ранок хтось постукав у її двері. Це був Іван. Опустивши очі, він попросив вибачення в Оксани й сказав, що її Петро житиме тепер із його сестрою Галиною. Так Оксана залишилася з дітьми сама. А Іван з Галиною почали будувати нову хату, щоб менше бачитися з колишньою дружиною

 

Коли в невеличкому селі на Тернопільщині в родині народилася дівчинка, батьки не могли нею натішитися. Часто у всьому собі відмовляли, лише щоб у донечки все було. Вірили, що колись їхня Оксанка обов’язково стане щасливою.

Але в старенькій хатині щастя тривало не довго. Коли Оксанці виповнилося 14 років, не стало її мами, а за кілька місяців і батька. Дівчина не мала від кого сподіватися помочі, тож подалася на заробітки. Мусила якось виживати. За матеріалами.

Дорога була неблизька. У поїзді було страшенно холодно. Оксанка дуже змерзла в ноги, оскільки старенькі черевички стопталися наскрізь. Але з горем навпіл добралася. Працювала в чужині на полях: збирала буряки, копала картоплю, та постійної роботи не було, тож дуже часто доводилося гарувати на чужих людей за копійки чи за кусень хліба.

Повернувшись до рідного села, Оксанка продовжувала вчитися виживати, а невдовзі вийшла заміж за односельця Петра. Він був працьовитим і порядним, а матір його — зла та вічно чимось незадоволена жінка — незлюбила Оксану, позаочі називала байстрючкою, постійно скаржилася на неї Петрові.

У 18 років Оксана вперше стала мамою — народила дівчинку, а ще через два роки й хлопчика. Здавалося, що все в родині добре: і гроші на хліб є, і хата хоча старенька, та відремонтована, і діточки одягнені й ситі.

Та з роками все змінилося, бо люблячий і турботливий Петро почав стрімко звикати до оковитої. Грошей додому не приносив, хоча працював у колгоспі. Оксана теж працювала на колгоспному полі, але свій заробіток відкладала для дітей, бо ж разом із ними росли й потреби. Коли просила грошей у чоловіка, той завжди кричав: «А куди ти свої діваєш?!»

Одного разу Оксана зібралася на ринок продавати сир та сметану. Чекаючи на старенький автобус, піймала на собі погляди кількох жінок, що перешіптувалися в неї за спиною. Уже згодом дізналася, що її Петрусь «ходить наліво». Його обраницею стала Галина, повз хату якої Оксана часто ходила на автобусну зупинку.

Дружина не відразу повірила пліткам, а відкрито запитати Петра про його походеньки боялася. І якось, забувши про страх і сором, Оксана пішла до Галини. Напевне, хотіла подивитись у вічі тій, яка відібрала в її дітей батька та прив’язала його до оковитої.

Увійшовши на подвір’я, Оксана побачила Галининого брата Івана, який сидів на порозі хати. Він запитав заплакану Оксану, що сталося, і та йому все розповіла. Та хлопець не повірив їй, сказав, що вона зводить наклеп на його рідну сестру і прогнав геть.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩