Донька вийшла заміж, тепер вона заходить до мене вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону теж спілкується неохоче. Зате по селі вона ходить трохи не під ручку зі своєю свекрухою. Я не розумію, що я такого зробила, що моя рідна донька так зі мною поводиться

 

Моя донька вийшла заміж і свою свекруху вона любить більше, ніж мене. Я не розумію, як так можна, невже я була такою поганою матір’ю? Що я такого зробила, щоб мене так зраджувала рідна донька?

Заміжньою я ніколи не була, всі сили і любов віддавала їй і її молодшому братові, могла б хоча б робити вигляд, що любить мене, а не ігнорує. Зате для неї незаперечний авторитет – її свекруха, яку я вже терпіти не можу. Дочка називає її мамою і на «ти», як рідну, а мене це дратує, я по-справжньому ревную.

Дочку я народила досить рано: в вісімнадцять років. Її біологічний батько мене кинув, який виявився не готовим до батьківства і відразу ж втік в армію. Мої батьки були ошелешені моїм вчинком, тому вирішили мене відправити народжувати до бабусі з тіткою в селище і жити там.

Але в селі я прожила лише п’ять років, бо хоч бабуся і відносилася до нас добре, але з нею ще жила моя тітка, яка, м’яко кажучи, була не в захваті від нашої присутності там. Мені це набридло, і я повернулася до батьків.

Але з ними теж стосунки не складалися. Я йшла з дому, залишаючи на них дочку на кілька днів, але потім мені подруга запропонувала знімати у неї кімнату, адже треба якось визначатися в житті – скоро доньці в перший клас йти. Знімаючи кімнату, я познайомилася з двоюрідним братом подруги і невдовзі зрозуміла, що чекаю від нього дитину. Але хлопець не хотів зі мною одружуватися, теж втік.

Саме тоді не стало моєї бабусі. Як виявилося, вона залишила заповіт на квартиру в селищі тільки мені, а не тітці. Та просто була в нестямі через це.

Ось тоді тільки й зажили ми нормальною сім’єю: моя восьмирічна дочка і новонароджений син. Я отримувала допомогу на дітей, та й батьки трохи допомагали. Коли я відправила в три роки сина в дитсадок і пішла працювати, у дочки почався складний підлітковий вік, зовсім скотилася в навчанні.

Дочка ледве дотягла, щоб закінчити школу, а потім вступила в коледж в місті, поруч з моїми батьками. Але довчитися їй не судилося, Валентина знову повернулася в село, але не до мене. Виявляється, весь цей час вона зустрічалася з хлопцем з нашого села. А коледж вона кинула, бо зібралася за нього заміж.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩