БІДНИЙ ЗЯТЬ З ГЛУХОГО СЕЛА. ОЙ, ЩО ЖИТТЯ ЙОМУ ЩЕ ВГОТУВАЛО! ВІДТОДІ ЯКОСЬ ТАК І ПОВЕЛОСЯ: БАТЬ­КИ ДОПОМАГАЛИ МОЛОДІЙ СІМ’Ї, ТОЧНІ­ШЕ ЛЮБІ. МОДНИЙ ОДЯГ І ВІДПОЧИНОК, НОВЕНЬКА МАШИНА І КВАРТИРА У ЦЕНТРІ ТЕРНОПОЛЯ БУЛИ ЗАПИСАНІ НА НЕЇ

 

Коли зацвітає жасмин. Вона зайшла у вагон на одній з невеликих приміських станцій. У руках – букет свіжозрізаного, ледь розквітлого дуже пахучого та білосніжно-білого жасмину.

Що у Люби з Ігорем уже дорослі сини. І що відпочивати вони їздять якщо не усією сім’єю, то принаймні завжди удвох. Найбільше Любі подобається в Ігоревих батьків на Волині. Особливо ось у таку пору. Коли зацвітає жасмин– Біля вас вільно? Автор: Зіна Кушнірук  Наш День

– Так, сідайте, – припросила я жінку. – Так гарно пахне ваш жасмин.

Вона теж приязно посміхнулася.

– О, його у чоловікових батьків цілі зарості. Кущі довкіл усього подвір’я. На перше побачення чоловік приніс мені теж гілку жасмину.

Слово за словом ми розговорилися. І Люба розказала мені свою життєву іс­торію.

… У цей день вона вирішила оста­точно: Ігор Васильович, куратор їхньої групи, стане її чоловіком. По-перше, тому, що у свої тридцять шість він уже доктор наук, без кількох хвилин – про­фесор. По-друге, усі, і студенти, й ви­кладачі, твердили, що Ігор Васильо­вич – вічний холостяк, для якого існує лише наука, а не жінки. Що ж, вона до­веде протилежне. По-третє, вона вийде за Ігоря заміж всупереч батькам. Вони ледь не з пелюшок пророчили їй принца: красивого, розумного і замож­ного.

З першою вимогою проблем не було. З розумними теж можна щось придумати. А от заможних, щоб і ма­шина, і квартира, і щорічна відпустка десь на сонячних пісках, було не густо.

Якось вона запросила Ігоря Васи­льовича додому.

– У нас багата бібліотека, немало рідкісних видань. Може, вам щось зго­диться…

Ігор сподобався батькам. Доти, доки не зізнався, що живе у гуртожит­ку. Але Люба не збиралися відступати. Досі ж батьки виконували усі її заба­ганки.

Вона усе продумала: дипломну писа­ла в Ігоря Васильовича, тож часті їхні зу­стрічі, консультації ні у кого не викли­кали підозр. На випускному в інституті танцювала лише з ним – цього уже ніх­то не міг заборонити. А невдовзі, через якийсь місяць, шила весільне плаття.

Та будні виявилися сірішими, ніж Люба сподівалася. Вічно заклопота­ний своїми книжками, Ігор не вилазив з бібліотек. Філософія, яку раніше вона вчила, щоб привернути увагу майбут­нього чоловіка, тепер уже її не цікави­ла.

Люба чекала літа. Тоді разом з Іго­рем вони виберуться з цього тісного міста. Але те, що запропонував їй чо­ловік…

– Поїдемо у село. До моїх батьків. Я так давно не був з ними.

– Ігоре, ви їдьте. А Любі треба сер­йозно поправити здоров’я. Не в селі ж…

Батько Люби дав зятеві чітко зро­зуміти: його донька у ту глухомань на Волині не поїде. Він уже домовився про путівку у Болгарію.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩