30 РОКІВ ПРОЖИЛИ РАЗОМ, А ТЕПЕР ЧОЛОВІК ПІШОВ ДО ІНШОЇ. НІЯК НЕ МОЖУ З ЦИМ ЗМИРИТИСЯ. ВСЕ-ТАКИ СТАРІТИ УДВОХ НЕ ТАК ГІРКО БУЛО Б … ІНОДІ ДУМАЮ, МОЖЕ, ВІН ЩЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ. Я, НАПЕВНО, ПРОБАЧИЛА Б І ПРИЙНЯЛА ЙОГО

 

Нічого нового я не розповім, бо кажуть, що в житті буває всяке. Та це мене дуже бoлить. Історія мого сімейного життя починалася так само, як у більшості інших сімейних пар. Молоденькою дівчиною по розподілу я потрапила в село. Пропрацювавши близько року, познайомилася з молодим хлопцем, який повернувся з армії. Багато часу проводили разом.

Він часто бував у мене на роботі. Ходили в клуб. Бували в різних сім’ях в гостях. Нас всі давно вже одружили. Та й ми настільки звикли один до одного, що втратили обережність. Незабаром я зaвaгітніла. З весіллям відкладати не стали. Джерело

Так почалося наше сімейне життя. Я допомогла йому з працевлаштуванням. На «Швидку допомогу» був потрібний водій. А так як я працювала фельдшером, мені не склало труднощів це зробити. Працювати стали вдвох в одній сфері. Разом на роботу, разом з роботи. Незабаром наpодився синочок.

Радості не було меж. Все в родині було добре. Але в один прекрасний момент, чоловік оголосив, що набридло жити на маленьку зарплату водія «Швидкої допомоги». Сказав, що є можливість влаштуватися водієм на автобус. Подумали і вирішили, що дійсно треба збільшувати сімейний бюджет. Я перечити тоді не стала.

Так пролетіли довгі роки. Син уже в армії відслужив. А чоловік все рідше став з’являтися вдома.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩