АРІНА НІЧОГО НЕ ХОТІЛА ЧУТИ. НЕ ТАКОЇ НЕВІСТКИ ВОНА БАЖАЛА! ХТО ЦЯ НАСТЯ? З’ЯВИЛАСЯ В ЇХНЬОМУ ДОМІ БЕЗ ПРИДАНОГО, БЕЗ ОСВІТИ. З БАГАТОДІТНОЇ БІДНОЇ СІМ’Ї. А ТЕПЕР – ЩЕ Й ЦЯ БIДА

 

Історія про життєвий бумеранг, яка нікого не залишить байдужим.

«Ой, недарма я не хотіла Настю в невістки! Недарма. Ніби відчувало моє серце. Або ж на ній світ тоді зійшовся, синку?»- голосила Аріна. Джерело

«Схаменися мамо! Ще, не дай Бог, Настя почує! Їй і так важко. І Ангелінку розбудити можеш. Хіба від бiди хтось застрахований?»- сказав Іван, обдавши мати докірливим поглядом.

Аріна нічого не хотіла чути. Не такої невістки вона бажала! Хто ця Настя? З’явилася в їхньому будинку без приданого, без освіти. З багатодітної бідної сім’ї. А тепер – ще й ця біда, коли після важких пoлoгів Настя осліпла … Він хоча б уявляє, яке життя з незрячою? Хто догляне за нею, нагодує? Хто за донькою дивитися буде?

– Я чула все, що мати говорила, Ваню. Не хочу бути перешкодою у вашому домі. Відведи мене з донькою до моїх батьків. Господи, за що ти зі мною так? – по блідому обличчі Насті горошинами покотилися сльoзи.

Іван ніжно обійняв дружину. Заспокоїв: вона дуже йому потрібна! Взагалі, він життя не уявляє без неї, без їхньої дочки: «Ти неодмінно вилікуєшся, люба. Втрачати надію ніколи не можна».

Настя почала жити в іншому світі. Світі, де немає сонечка, барвистих квітів осені, де вона не знає, коли настає день і приходить ніч. В якому сумно і страшно. Проте поступово Настя навчилася самостійно готувати їжу, прибирати, доглядати за Ангелінкою.

У вільний час у всьому допомагав їй Іван, а на вихідні навідувалася мама з сестрою. Тільки Аріна, перегородивши двір, більше не хотіла їх бачити. Замкнула на замок ворота і своє сеpце.

– Буде знати Іван, як матір рідну не слухати. А мені про дочку подбати треба, – пояснювала сусідам.

Якось зібралася Настя на ринок. Хотіла вперше зробити це самостійно. Тим більше, що ринок недалеко від їхнього будинку. Уявила, як здивується Іван, коли за вечерею вона йому про це розповість! Уже вивезла за ворота Ангелінку в колясці, як згадала, що забула надіти дитині рукавички, і повернула до будинку.

Через огорожі пильно спостерігали за нею лукаві очі свекрухи. «Бач, яка горда ця Настя! Навіть про допомогу не просить! – вужем підкралася до неї зла думка. І через мить в її руках вже була біла тростина, яку Настя залишила біля коляски. Єхидна посмішка скривилася на устах Аріни, коли стежила, як Настя шукала паличку.

Тремтячими пальцями обмацувала візок, дочка, ворота. Перебирала в траві гілочки старого горіха, обламані вітром. А потім витерши сльoзи з незрячих очей, крок за кроком, рушила з коляскою.

Повернувшись з важкими пакетами, знову стала обмацувати все у своїх воріт. Івану Настя сказала, що втратила тростину на ринку.

– Не переймайся! Іншу купимо. Зрештою, скоро вона взагалі не буде тобі потрібна. Через тиждень поїдеш на oпеpацію, дорога, – як завжди заспокоював її Іван.

І ось вона в клiніці. Позаду oпеpація.

– Все має бути добре. Через два дні знімемо вам пов’язку, – Настя відчула на голові теплі руки професора. Незримий клубок підкотився їй до горла: цілих два дні! Тепер це було так багато! Їй не вірилося: невже вона знову буде бачити? Три роки лікування результатів не дали. Страшно подумати, що вона ще не бачила своєї дочки.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩