Я ПОКОХАВ ІНШУ ЖІНКУ, А З ТОБОЮ, ГАЛЮ, РОЗЛУЧАЮСЯ, – ХОЛОДНО СКАЗАВ МІЙ БАТЬКО. ТУ РОЗМОВУ Я НЕ ЗАБУДУ НІКОЛИ… МЕНІ ТОДІ БУЛО РОКІВ СІМ

 

Діда Григорія я боявся з раннього дитинства. Будинок у нас на дві частини: в більшій жили тато, мама і я. У прибудові, з невеличкою кімнаткою і крихітною кухнею – дідусь по батьківській лінії. По неділях вся сім’я обов’язково збиралася за загальним столом під час обіду – таке було правило:

– А правила порушувати не можна. Крапка! – говорив Григорій. Джерело

Ту розмову я не забуду ніколи… Мені тоді було років сім.

– Я покохав іншу жінку, а з тобою, Галю, розлучаюся, – холодно сказав мій батько. – Жити ми плануємо тут, в рідній домівці, а ти з Кирилом переберешся до своїх старих.

Мама, нахиливши голову, нічого не говорила, по щоках у неї текли сльози. Дід мовчав, потім вийшов на ганок, зaкуpив, злo сплюнув, погасив цигaрку і повернувся в будинок:

– Галя, – звернувся старий до мами. – Збери його речі. Негайно. Негайно.

– Не зрозумів? – обурився батько. – Це мій дім! Ми з молодою дружиною тут жити будемо.

– У тебе немає більше дома. Можеш йти на всі чотири сторони. Зі своєю молодою дружиною. Я все сказав. Крапка! Ти ж знаєш, що зі мною краще не сперечатися? – старий якось дивно глянув на свого сина.

Погляд його був важкий.

– Знаю! Недарма тебе відьмаком називають! – скрипнув зубами від злості мій татусь.

– Я не відьмак! Я – віщун. Багато знаю і передчуваю, – відрізав холодно Григорій і звернувся до моєї мами: – Галочка, я завжди мріяв про дочку. Не склалося… А ось тепер у мене є дочка. Нічого не бійся. Я завжди буду поруч, – поплескав її по плечу.

Батько поїхав з нашого будинку. Більше я ніколи його не бачив: він одружився і поїхав в ближнє зарубіжжя, а про те, що у нього є батько і син, – забув геть. Що ж, Бог йому суддя… Старий був суворий, суворий, але, як тепер розумію, справедливий. Я ж діда не любив! Варто було прогуляти уроки в школі, а він вже про це знав. І, звичайно ж, карав. Ніде правди діти, діставалося часто.

– Просачкував вчора? – строго питав у мене. – Лупити не буду, я проти цих методів. Відпрацюєш.

Якби ви знали ці відпрацювання! То сусідській бабі бабі Гані паркан пофарбувати, то їй же води наносити, то корову пасти. А потім, ввечері, коли всі пацани в клуб йдуть, загін чистити. А це справа не з приємних! Але не послухатися не можна, старий Григорій не дозволить:

– Існують правила, а їх потрібно виконувати. Я все сказав. Крапка! – дідусь, як завжди, стояв на своєму.

Коли мені було років дев’ятнадцять, приятелі запросили на море. Мама була у відрядженні – відпрошуватися немає у кого. Так я наївно вважав. Виїжджати планував рано вранці, а на світанку в моїй кімнаті намалювався дід:

– Кудись зібрався? – тихо запитав він.

– Так. На море. З друзями! – різко відповів я. – А що? Не пустиш, чи що?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩