– НАРОДИШ ДИТЯ, А ДОГЛЯДАТИМЕ СЕСТРА. ВИДАМО ТВОЮ ДИТИНУ ЗА ЇЇ. І ЩОБ НОГИ ТВОЄЇ ТУТ НЕ БУЛО. НІКОЛИ! ЧУЄШ? НІ-КО-ЛИ!!! ПРOКЛЯНУ ТЕБЕ!ТИ ДЛЯ НАС ВМEPЛА – КРИЧАВ ЗГОРБЛЕНИЙ БАТЬКО. ЛИШЕ ВИПАДКОВО ВІРА ДІЗНАЛАСЯ ГІРКУ ПРАВДУ

 

«Хочу подякувати за вас, мамо…»

– Доню, чуєш, моя рідна донечко, послухай мене? – неохайна, з розчіпченим волоссям жінка стукала у вікно автобуса. Автор Ольга Чорна журналіст, блогер, газета “Наш ДЕНЬ”

Пасажири почали обурюватися:

– Ти диви, бомжиха вже називає незнайому людину донькою, аби щось випросити.

– Як жінка може до такого опуститися?

– Aлкoгoлічка…

А та вже хотіла зайти в салон автобуса, але водій крикнув:

– Куди лізеш? Тут нормальні люди… Дістали ті бомжі…

Автобус рушив. А жінка кричала услід:

– Віруню, прости мені, доню! Це молодість винна. Зрозумій…

…Вірі скоро сороківка. І зовсім недавно вона вперше побачила свою матір. Євдокія, старша Тамарина сестра, сказала, де шукати Віру. А тепер кається: не варто було. Але Тамара грозилася всіх проклясти. От і не встояла Євдокія. Хоча наперед знала: нічого доброго ця зустріч не принесе Вірі…

…Від доньки Тамара вирішила відмовитися, ще не народивши крихітку. Та й не знала, хто батько майбутньої дитини. Тому не було ні жалю, ні каяття. Молода, гарна, вона так прагнула вирватися з маленького містечка. З-під диктату суворого батька. Не хотіли відпускати Тамару в світи. То ж вона обманом залишила домівку. Сказала, їде вступати в училище.

Велике місто здалося дівчині казкою, в якому вона знайде свого принца і хороми. Але хоромами виявився гуртожиток від підприємства, куди влаштувалася працювати, бо треба було за щось жити. Про вступ і не думала. З «принцами» також халепа. То майстер зміни чіплявся, в якого дружина і двійко дітей. То електрик, що жив у сусідньому гуртожитку…

На міській дискотеці, гадала Тамара, можна знайти щось пристойніше. Там познайомилася з Павлом. Павло познайомив її з Любомиром. Потім було знайомство з Тарасом… Тамарі подобалися місцеві хлопці. Вона їм також – для розваг. От і завaгітніла від котрогось «принца».

Батьки й чути не хотіли, що Тамара відмовиться від немовляти.

– Гріха побійся, – благала матір. – Дитина не винна, що ти берега пустилася.

А батько розсудив:

– Народиш, а доглядатиме Євдокія. Видамо твою дитину за її. І щоб ноги твоєї тут не було. Ніколи! Чуєш? Ні-ко-ли!!! Ти для нас вмepла.

Тамара, не вагаючись, погодилася:

– Вмepла – то не вмepла. Хай Дуська няньчиться. Світ великий. Не пропаду.

А матір благала:

– Василю, чоловіче, одумайся. Євдокії заміж треба вийти. Хто її з дитиною візьме? Пальцями показуватимуть: нагуляла.

– Не переч, Соломіє. Якщо має вийти заміж – то вийде.

– Тату, – прошепотіла старша донька, – я… не вмію доглядати немовля… не можу…

– Цитьте! – гаркнув Василь. – Зможеш! І щоб ні пари з уст. Я знаю, що таке бути сиротою. Тому не дозволю, щоб…

Євдокії в скорім часі в селі не стало. Батько прилаштував через свого армійського товариша на тимчасову роботу. Винайняв квартиру. А коли Тамара народила дівчинку, тоді Євдокія повернулася додому. З немовлям.

Сусіди і рідня не тямились від цікавості: від кого дитина. Гадали-гадали, але місцевого кандидата в батьки не знайшли. Вирішили: чужий. Не встигла напрацюватися у великому місті, а вже в подолі принесла. А така тихенька…

Соломія переживала, що донька не любитиме її. Але Євдокія прихилилася душею та серцем до дівчинки. І маленька її любила. Уже почала перші слова лепетати.

– Ма-ма-ма, – тягнула Віруня рученята до тітки-матері.

Євдокія гладила маленьку по голівці.

Соломія тяжко зітхала.

Василь стискав у кулаки натруджені руки.

Тамара мов у воду канула…

…Заміж Євдокія не вийшла. Таємниця не пускала. І в кавалери набивалося аж двоє: вічно n’яний Іван з сусідньої вулиці, якого дружина з дому вигнала. І Дмитро, який не пропускав жодної спідниці. В містечку його всі називали гулящим.

Так і залишилася сама. Батьки пoмeрли. Віра живе з чоловіком і двома синами в обласному центрі. Євдокія щаслива – у Віри життя гарно склалося. На медсестру вивчилася. Чоловіка доброго, працьовитого має. Мотався по заробітках. Квартиру нову купили. Сини вдалися на славу…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩