Ми з чоловіком студенти, живемо з моєю мамою. Намагаємося не дуже її обтяжувати – у нас окрема кімната, харчуємося теж окремо, так і вдома буваємо рідко – майже весь час на заняттях. Але мама все одно суне свого носа в наше життя, все їй здається, що мій чоловік якийсь не такий

 
життєві історії

Ми з чоловіком студенти, живемо з моєю мамою. Намагаємося не дуже її обтяжувати – у нас окрема кімната, харчуємося теж окремо, так і вдома буваємо рідко – майже весь час на заняттях. Але мама все одно суне свого носа в наше життя, все їй здається, що мій чоловік якийсь не такий

Рік тому вийшла заміж. Ми з чоловіком студенти, живемо з моєю мамою. Намагаємося не дуже її обтяжувати – у нас окрема кімната, харчуємося теж окремо, так і вдома буваємо рідко – майже весь час на заняттях. Але мама все одно суне свого носа в наше життя, все їй здається, що мій чоловік якийсь не такий.

Нещодавно у нас трапилася невелика сварка – я хотіла поїхати з подругами на дачу, а чоловік мені заборонив. Ну ось такий він у мене – боїться відпускати одну з дівчатами, ревнує, напевно. Я спочатку засумувала трохи, але потім охолола – з подругами я і так бачуся щодня в університеті, а час в родині дорожчий.

Але тут втрутилася моя мати, викликала на розмову і почала промивати мізки. Мовляв, ти подивися, твій чоловік – злюка, він тебе ні на крок від себе не відпускає, а далі і руки почне розпускати. Каже, з батьком теж все починалося з банальних ревнощів, а закінчилося, сама знаєш чим.

Я батька свого погано пам’ятаю, він пішов, коли я була маленькою. Може, так воно і було, але до чого тут мої стосунки? Або дочка все-таки мимоволі може повторити долю своєї матері? Я зовсім заплуталась…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩