На зустріч із однокласниками Мирон приїхав без дружини, а розповідаючи про себе сказав, що вже чотири роки, як він один. Тоді Наталка і зрозуміла, що Мирон – її доля, від якої не втечеш

 

Природа була в цей день неймовірною. Мирон стояв під дахом веранди, вичікуючи, коли закінчиться дощ, спостерігав, як, підсвічені вуличним ліхтарем, виблискують дощові краплі і, зливаючись у струмки, збігають у канаву.

Хлопець ніяк не наважувався зайти до оселі своєї однокласниці. Наталка чомусь постійно уникала зустрічі з ним або мовчки сиділа поряд у кіно чи на лавочці біля тину. Ось і на випускному вечорі Мирон не відходив від дівчини, а коли їй вручили атестат і золоту медаль, то подарував величезний букет білих півоній. За матеріалами.

Доросле життя зустріло випускників не зовсім привітно: Наталка не вступила до педагогічного вишу, а Мирон спізнився на вступні іспити до військового училища. Щоправда, однокласник Вадим став студентом і, приїжджаючи на вихідні, хвалився столичним життям. Восени Мирона призвали на строкову службу. Наталка поважно сиділа на почесному місці нареченої, коли хлопця проводжали до війська, але думки були про Вадима. Майже щодня Мирон надсилав коханій листи, фотознімки, а ще – обіцяв, що влітку приїде у відпустку. І слова свого дотримав.

Десять днів відпустки промайнули неймовірно швидко. Наталка обіцяла, що поїде проводжати Мирона, але… На вокзалі вона зустріла Вадима, який їхав у рідне село, і поїхала разом із ним. А Мирон жив надією, вірив, що його кохання вистачить на двох, лише б Наталка погодилася стати його дружиною. Йому часто снилося їхнє весілля, на якому було багато гостей, а на столах стояли величезні букети білих півоній. Уявляв, як вони будуватимуть власний будинок, разом зі своїми дітьми посадять сад, щороку їздитимуть до моря…

Після демобілізації Мирон запропонував Наталці одружитися, проте вона лише посміялася з його пропозиції, а на вмовляння батьків та старшої сестри відповідала:

– Я за нього заміж не піду!

Але хлопець щовечора приходив до Наталки, грався з її шестирічною племінницею Жанною, розповідав дівчинці цікаві історії та малював смішні карикатури. Однак після того, як Наталка з подругою поїхала відпочивати до моря, навіть словом не обмовившись про свої плани, хлопець перестав приходити у гості.

У кінозалі ж сідав поряд, пригощав цукерками, а після сеансу проводжав додому. Він відчував, що для дівчини він був добрим другом, вона ставилася до нього як до брата. Якось Наталка познайомила Мирона з Ларисою, яка квартирувала по сусідству. Дівчина працювала медсестрою у лікарні. І вже після кіносеансів Мирон проводжав додому не Наталку, а Ларису. А перед Новорічними святами Лариса похвалилася:

– А ми з Мироном вирішили одружитися. Ось оформлю відпустку і відгуляємо весілля. Я вже й до його батьків ходила. Щоправда, мама відразу ж запитала про тебе…

– Вітаю, – опустила додолу очі Наталка. – Мирон дуже добрий, він тебе ніколи не образить.

– А знаєш, ми чекаємо дитину…

Мирон із Ларисою поїхали жити до Києва. Після закінчення педагогічного вишу Наталку призначили вчителем математики у рідну школу.

Незабаром вона вийшла заміж за Вадима, який працював інженером у райцентрі на заводі. Молодим спеціалістам дали там квартиру, в якій повинно було оселитися кохання, взаєморозуміння і взаємоповага. Однак цього не сталося – постійні посиденьки з друзями, інші жінки та байдуже ставлення до дружини і сина зробили свою справу – сім’я розпалася. Вадим поїхав на заробітки, але жодного разу не поцікавився, як живе його син, а повернувшись, навіть не зустрівся з ним. Натомість щодня весело проводив час у компанії дружків.

Якось опівночі, коли Наталка готувалася до наступного робочого дня, у двері, а потім у вікно хтось гучно постукав:

– Хто там? Що трапилося? – обізвалася перелякана господиня.

– Наталко, швидше йди до Вадима додому… Він дуже просив… Може, ще застанеш його… Зайця хотів спіймати, побіг за ним по стерні, а там стояли коси, залишені чоловіками, які пішли до бочки з водою. Зачепив їх ненароком, а одна з них поцілила йому просто в око…

Бігла що було сил. Ще здалеку побачила карету швидкої допомоги. Із хати вийшов лікар, скрушно похитав головою і мовчки сів до машини. Не встигла…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩