Я справді люблю чоловіка своєї рідної сестри. Не уявляєте, як це важко… Їх весілля – найсумніший день в моєму житті, який поставив крапку на моїй особистій жіночій долі. Вже більше 20 років минуло, як я дивлюся на їх щастя, а свого побудувати не можу

 

Я справді люблю чоловіка своєї рідної сестри. Не уявляєте, як це важко… Вже більше 20 років минуло, як я дивлюся на їх щастя, а свого побудувати не можу… 

Коли сестра вперше привела знайомити з нами свого хлопця, мені було 15, а їй 19. З першого погляду на Микиту я зрозуміла, що він – кохання всього мого життя… Та хіба я могла перейти сестрі дорогу?..

Їх весілля – найсумніший день в моєму житті, який поставив крапку на моїй особистій жіночій долі. Я знала, що нікого більше не покохаю.

Коли я навчалася у місті, в мене були залицяльники, яким я подобалася, але мені ніхто не був потрібен. Я не дивилася ні на кого з однолітків-студентів, а пізніше – ні на кого вже з дорослих, як я сама, чоловіків.

Їздила в гості до батьків у село, допомагала їм, бачилася, звісно і з сестрою, і з Микитою. Для мене просто дивитися на нього, хоч іноді, – найбільше щастя у світі.

У Микити з Тетяною вже виросли два сини, я любила з ними бавитися, коли вони були маленькими… Тепер це вже красені-парубки, яким 17 і 19 років, а я вже більше 20 років дивлюся на родинне щастя своєї сестри, а свого побудувати не можу.

Дивлюся на коханого чоловіка, який ніколи не буде моїм, оглядаюся на прожиті самотні роки, в яких тільки робота, друзі, рідня, і розумію, що так і доживати мені свого віку… Я навіть чоловіка ніколи не знала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩